Мир із сусідами

Серед різних національних характеристик мене особисто дуже ображає твердження, що "для українця щастя, коли у сусіда горить хата". Можливо, якась дещиця істини у цьому є, бо диму без вогню, як відомо, не буває. Але, по-перше, не варто рівняти усіх на один копил. А по-друге, коли у реальному житті у когось горить хата, то йому на допомогу, як правило, біжать усі гуртом.

В Україні так заведено ще з діда-прадіда, бо якщо сьогодні не допомогти ближньому, завтра він може відмовитися рятувати тебе. Крім того, хоч би що казали про нас, українці – глибоко віруюча нація, а одна з біблійних заповідей навчає ставитися до інших так, як хочемо, щоб вони ставилися до нас.

Взаємовідносини між сусідами завжди були особливим видом людських стосунків. У тому, що хороші сусіди можуть бути ближчими за родичів, навіть переконався на власному досвіді. І не тому, що родичі погані (дякувати Богу, з ріднею мені пощастило), а тому, що сусіди живуть поруч і за необхідності можуть допомогти першими. Однак це за умови, якщо стосунки з ними не затьмарені постійними конфліктами, непорозуміннями і обопільними образами.

На жаль, це буває не так часто, як хотілося б. Особливо у наш нелегкий час, коли життя випробовує нас фінансовими труднощами, проблемами на роботі чи негараздами в особистому житті. А підвищена емоційність, у свою чергу, лише сприяє виникненню конфліктних ситуацій там, де зазвичай їх легко можна уникнути.

Як зауважують психологи, основна причина непорозумінь між сусідами криється у тому, що жодна зі сторін не хоче враховувати бажання і потреби іншої. Коли нам хтось не подобається, ми забуваємо, що ця людина живе у себе вдома, можливо, і ми самі чимось не влаштовуємо її як сусіди. А коли нам заважають, зазвичай намагаємося вирішити проблему радикально – докорами, погрозами або заважаючи у відповідь.

Таким чином, розпочинається своєрідне змагання, головна мета якого полягає у тому, хто кому першим допече. При цьому в хід ідуть різні методи, а до конфлікту можуть долучатися й інші сусіди, правоохоронні органи, органи місцевого самоврядування, представники житлово-комунального господарства. Однак варто зауважити, що навіть маючи на те підстави, покарати сусіда дуже важко. Зате нажити собі лютого ворога та заробити нервовий зрив – запросто.

Що ж тоді робити, коли сусіди й справді, як то кажуть, "не дають жити"? Перш ніж вдатися до крайніх заходів, спробуйте розв'язати проблему мирним шляхом. Спокійно поговоріть з ними. Можливо, сусіди навіть і не здогадуються, що ті чи інші їхні дії можуть вам заважати, і непорозуміння вдасться уникнути.

Якщо ж йдеться про якусь матеріальну шкоду (приміром, вас залили), спробуйте порадитися з винуватцями, як ефективніше усунути наслідки. Вони, може, теж постраждали і самі цим стурбовані. Словом, проявіть співчуття, і, можливо, сусіди також виявлять його у відповідь. Якщо ж достукатися до їхнього сумління не вдається, вживайте інші законні заходи впливу.

Універсального способу уникнення непорозумінь із сусідами не існує. Але зменшити ймовірність їх виникнення під силу кожному. Для цього найперше потрібно ближче познайомитись з тими, хто живе поруч, вітатися і спілкуватися з ними.

Якщо краще і ближче знатимемо сусідів, то і негативних емоцій з приводу їхніх вчинків поменшає, а мотиви окремих із них стануть зрозумілішими. Зрештою й домовитися із добре знайомими людьми набагато легше.

Віктор Миронець