среда, 3 января 2018 г.

Подорож навиворіт. Дорога до читача

Подорож навиворіт. Дорога до читача

Нарешті це сталося. В останній день минулого року у молодому, однак амбітному, а отже, перспективному віртуальному видавництві БукРі (http://bookri.com.ua) завершився кількарічний шлях роману «Подорож навиворіт» до свого читача.
Пригоди головних героїв книги розпочались ще у 2013 році у мальовничому закарпатському селищі Солотвино, коли, під час смакування вранішньою кавою і милування чудовими краєвидами, у моїй голові народилися перші слова: «Знаючі люди кажуть, що гори не люблять дурнів. Повірте, це – чистісінька правда. І я її знаю не з чуток». А потім ми поїхали на озеро Синевір, по дорозі завітавши до ведмежого заповідника, де познайомились з ведмедем Бурим, який і справді страждав від похмілля. Пригадую, як слухаючи розповідь про нелегку долю клишоногого, твердо вирішив, що він обов’язково з’явиться у книзі, аби привернути увагу до, на жаль, актуальної сьогодні проблеми знущання над тваринами. Про селище Міжгір’я та озеро Синевір говорити не буду, бо це якраз той випадок, коли краще один раз побачити, ніж сто почути. Зауважу лише, що на одному з тамтешніх гірських перевалів уява намалювала перші сюжетні лінії.
До речі, в книзі багато реальних персонажів та подій. Наприклад, кум це – справжній кум. При чому я змінив лише ім’я, професію і трохи характер (бо у реальному житті він – серйозна людина), а все інше про статуру, розум, успіхи у спорті і олімпійську збірну – правда. А от розповідь про відпочинок у Фінляндії та знайомство з диким лосем розповів наш сусід по купе, коли ми поверталися з відпочинку додому. Це, напевно, й стало останньою краплею, тож, коли наш поїзд прибув на Київський центральний вокзал, у моїй голові уже повністю сформувався перебіг подій. Залишилось лише нанизати на нитку розповіді деякі деталі. Писав переважно з четвертої до сьомої години ранку, адже так склалося, що для мне це – найпродуктивніший час. Через два місяці від початку роботи над романом поставив у ньому останню крапку.
Як і більшість авторів, мріяв, аби книга вийшла друком у класичному варіанті, але так сталося, що ми з донькою минулою весною відвідали виставку роботів. Там познайомились з Медеєю – роботом, під час розмови з якою з розумів, що майбутнє вже настало, тому не потрібно боятися рухатися вперед, бо хто б що казав, людство давно переступило поріг цифрової ери, однією із складових якої є саме електронні книги. До речі, детальніше про перспективи розвитку суспільства у ХХІ столітті можете почитати у статті «Майбутнє вже настало» (https://viktormironec.blogspot.com/2017/05/blog-post.html).


P.S. Придбати книгу «Подорож навиворіт» можна на сайті видавництва БукРі, перейшовши за посиланням:
http://bookri.com.ua/product/viktor_myronets_podoroj_navyvorit . Там знайдете також багато інших цікавих літературних новинок, а ціни вас приємно здивують.