Найкраща роль

Мабуть, немає тих, хто не чув вислів, що світ – театр, а люди в ньому – актори. І Шекспір правий. По-перше, від того, наскільки вміємо входити в образ і грати ту чи іншу роль, значною мірою залежить успіх у житті. А по-друге, ми кожного дня користуємося цілим арсеналом невидимих масок, які одягаємо на обличчя залежно від ситуації.

Однак якщо у театрі роль актору пропонує режисер, то в житті кожен вибирає її сам. При цьому вибір ролей і відповідно масок просто вражає: "мудрець", "веселун", "добряк", "щасливчик", "душа компанії", "всезнаючий порадник", "скептик", "оптиміст"... Це лише незначна частина образів, якими користуємося у кожній конкретній ситуації, щоб проявити чи, навпаки, приховати свої почуття.

Основу цих масок складає не лише вираз обличчя, а й одяг, поведінка, інтонація голосу, слова і жести. А оскільки саме вони можуть видати нашу справжню сутність, доводиться суворо контролювати кожен свій крок. Це, звісно, вимагає великого напруження, бо ніщо не лякає так, як ймовірність можливого викриття обману. Однак навіть ця обставина не зупиняє нас, і ми продовжуємо грати роль, не жаліючи свого емоційного здоров'я.

Почасти цьому сприяє популярна останнім часом думка, що проявляти свої почуття не варто. Тож замість того щоб бути щирими, доводиться вести подвійну гру. Щоправда, маски з нас спадають, коли опиняємося в якійсь незвичній, несподіваній ситуації, або стомлюємося так, що забуваємо контролювати міміку. Але втома минає, і ми знову занурюємося у створений для себе образ. Тим часом спливають дні, місяці, роки... Нам дедалі важче змінити роль і зняти маску, бо вже не ми, а вона контролює нас. Саме тому дуже важливо не пропустити момент, коли вийти з чужого для нас образу ще не пізно. Але при цьому не поспішаймо одягати нову маску, бо лише залишаючись собою, можемо сподіватися на розуміння і повагу інших людей.

Не секрет, що кожен театральний актор мріє про свою найкращу роль. Хтось хоче зіграти Гамлета, а хтось – Короля Ліра. Для нас же найкраща роль – це насамперед бути щирими і справжніми. А не такими, як нав'язують обставини.

Віктор Миронець