четверг, 21 января 2016 г.

Побороти сумніви

Побороти сумніви

Відоме прислів’я навчає: «Сім разів відміряй – один відріж». Іншими словами, перед тим як прийняти важливе рішення, слід добре подумати. Про це нам у школі постійно говорили вчителі, а вдома – батьки. Однак бувають обставини, коли потрібна швидка відповідь, і обмірковувати її немає часу. Як наслідок, потрапивши у подібну ситуацію, багато хто розгублюються, бо не готовий до цього, не може побороти свої сумніви.
Страх припуститися помилки властивий усім. Більше того, часто нам здається, що кожний промах – непоправний, тому і боїмося робити щось нове. Насправді ж це не так страшно, як уявляємо. Адже помиляється багато хто: діти, дорослі, новачки і навіть досвідчені фахівці. Від цього ніхто не застрахований. Разом із тим, звичайно, важливо задумуватися над кожною своєю дією, щоб вона не була продиктована лише емоціями.
Для роботи над подоланням сумнівів, за словами психологів, зокрема Світлани Ройз, дуже добре підходить тактика, коли перш ніж зробити щось важливе, потрібно зупинитися та уважно прислухатися до… свого тіла. Якщо у відповідь на роздуми воно напружується й виникає дискомфорт, то це підказка, що рішення неправильне і потрібно шукати інше. Якщо ж тіло розслабляється, а на відчуття тривоги немає жодного натяку, отже, все гаразд.
Боротися з «внутрішнім критиком» (а він у кожного з нас дуже впертий) можна також, сказавши йому, що всю відповідальність берете на себе. Таким чином заспокоїте своє я, а отже, наважитися на новий вчинок буде набагато легше. Та найголовніше – не бійтеся помилок. Якщо зробите з них правильні висновки, то вони можуть бути навіть корисними.
Віктор Миронець.
Фото: студія JOY

пятница, 15 января 2016 г.

Зв’язок поколінь

Зв’язок поколінь

З-поміж великої кількості хороших звичаїв в українців існує не лише красивий, а й також корисний – передавати від покоління до покоління родинні реліквії, які, будучи містком між старшими і молодшими поколіннями, ще більше об’єднують рідних людей.
У кожної родини свої реліквії. Це можуть бути вишитий бабусин рушник, скатертина, хустка, ікона, вицвіла від часу фотографія, поштова листівка, листи, книга і навіть реманент. До речі, коштовності у цій ролі виступають не так часто, як може здатися на перший погляд, адже справа тут не в грошах. Щоб річ стала родинною реліквією, достатньо оголосити про це іншим членам родини і ставлення до неї буде відповідним.
Мати бодай одну, а краще – кілька сімейних реліквій, важливо ще й тому, що вони належать до важливих атрибутів пам’яті, які не дають забути минуле роду. У свою чергу, маленька історія кожної української родини – невід’ємна складова великої історії держави. Недаремно ж наші діди-прадіди надавали великого значення старожитностям, до яких ставилися з повагою і трепетом. Більше того, звичаї предків вимагали знати своє походження хоча б до сьомого коліна. Це був важливий тест на зрілість.
Протягом десятиліть у нас намагалися вкрасти минуле – під заборону попало багато звичаїв та обрядів, а справжню історію України не раз намагалися переписати. На щастя, жодні суспільні потрясіння, життєві буревії та переміни не змогли перешкодити їм дійти до нас. Тож, зустрічаючи свята, особливо зимові, як і наші предки, ми не відмовляємося від елементів містицизму, надаємо ритуалам та традиціям виняткової святості. І родинні реліквії неабияк сприяють зміцненню родової пам’яті, відіграючи у цьому контексті особливе значення.
Народна мудрість говорить: «Пізнай свій рід – побачиш шлях у житті». Сьогодні до цих слів знову стало прислухатися все більше людей. Вони намагаються оберігати і передавати від покоління власні реліквії. Зокрема ікони, якими батьки благословляли до шлюбу, вишиті рушники – обереги родинного затишку, весільний одяг, волосся із перших пострижи немовлят тощо. Такий поворот подій радує, бо минуле, сучасність та майбутнє не можуть існувати окремо. І про це не варто забувати.
Віктор Миронець.
Фото Оксани Хронюк.