Найкращий кравець Америки
Уродженця
Закарпаття Мартіна Грінфільда по праву вважають легендою чоловічої моди. Він
недолюблює сучасну техніку, не має комп’ютера, не користується електронною
поштою і веде переговори з клієнтами винятково під час особистих зустрічей. Аби
замовити костюм ручної роботи його торгової марки «Martin Greenfield
Clothiers», у чергу стають президенти, політики, зірки кіно, відомі співаки та
спортсмени.
Майбутній
кравець світового рівня народився і виріс у невеличкому мальовничому гірському
селі Павлове (нині - Свалявський район Закарпатської області) 9 серпня 1928
року у шанованій родині Грунфельдів. Його батько був інженером-електриком, а
дідусь брав активну участь у будівництві місцевої синагоги. Хлопчика назвали
Максиміліаном, а Мартіном Грінфільдом він став уже після еміграції до США.
Дитинство
Максиміліана закінчилося на другий день Пасхи 1942 року, коли він разом із
батьками, двома сестрами, братом, бабусею та дідусем потрапив у гетто в м.
Мукачеве, з якого їх згодом відправили до концентраційного табору Освенцім
(нім. Аушвіц).
І досі Мартін
Грінфільд із жахом згадує, як одразу по прибутті до концтабору, коли особисто
Йозеф Менгеле, якого ще називали Доктор Смерть, відправив його направо, що
означало - життя, а інших членів родини прирік на неминучу загибель. Тієї
страшної миті батько сказав сину останні слова: «Нам треба розділитися. Ти
молодий і сильний. Самостійно виживеш. Не забувай нас». Після цього вони вже
ніколи не бачилися.
Хлопець не
тільки вижив. Саме у цьому страшному місці він навчився шити і вперше відчув
силу одягу. Це сталося після того, як юнак знайшов на смітнику розірвану
сорочку солдата СС. Оскільки Мартін, працюючи у пральні, контактував з
в’язнями-кравцями, він зумів зашити знахідку і потім одягав її під свою робу.
Через багато десятиліть в автобіографічній книзі «Мірка людини» визнаний геній
швейної справи напише: «Ніхто у таборі не мав сорочки, тож мій вчинок можна
сміливо назвати божевіллям, однак я все одно це зробив. Тоді й зрозумів: одяг
не тільки робить людину привабливішою і захищає від холоду, а й також може
врятувати життя. Завдяки цій сорочці я вижив. Наглядачі думали, що раз її маю,
значить - важливий в’язень, тому до мене ставилися більш поблажливо, ніж до
інших».
Після
закінчення війни юнак ще два роки блукав по Європі в надії, що, можливо, бодай
хтось із членів його родини теж вижив. Але дива не сталося, зрештою у 1947 році
Максиміліан сів на корабель, що прямував до Сполучених Штатів Америки. Зупинився
спершу в далеких заможних родичів у Балтиморі, а потім перебрався до Нью-Йорка,
де жила його тітка. Він став називати себе Мартіном Грінфільдом, оскільки
американцям було легше сприймати на слух і вимовляти нові ім’я та прізвище, і з
допомогою приятеля емігранта знайшов роботу на швейній фабриці GGG Clothing, навіть не підозрюючи, що через три десятиліття
стане її власником.
Спочатку
Грінфільд був, як кажуть, «хлопчиком на побігеньках» у досвідчених майстрів,
однак завдяки таланту і постійному самовдосконаленню швидко став найкращим
кравцем підприємства. Тож коли на фабрику звернувся кандидат у президенти Дуайт
Ейзенхауер, шити костюм поважному клієнтові довірили саме йому. З роботою
молодий майстер упорався більш ніж на «відмінно» і продовжував одягати Ейзенхауера,
коли той став господарем Овального кабінету.
Про це мало
хто знає, однак стосунки Мартіна Грінфільда та президента США були такими
довірливими, що, кожного разу, коли він шив для нього новий костюм, залишав у
кишенях записки з порадами щодо зовнішньої політики. За чутками, під час першої
зустрічі кравця із Біллом Клінтоном, котрий став наступним після президента
Джеральда Форда його замовником у Білому домі, новообраний глава держави
сказав: «Не потрібно залишати записки у кишенях. Якщо матимете пораду, ось вам
номер мого факсу».
До числа
постійних клієнтів найвідомішого на американському континенті кравця належать
президент США Барак Обама та новообраний Дональд Трамп, а також такі
знаменитості, як зірка баскетболу Шакіл О’Ніл, актори Леонардо Ді Капріо, Аль
Пачіно, Джиммі Феллон і Джоні Депп. Крім того, компанія «Martin Greenfield
Clothiers» шиє костюми для телевізійних шоу,
серіалів та голлівудських фільмів. Зокрема майстер доклав руку до екранізації
роману Френсіса Скотта Фіцджерельда «Великий Гетсбі», удостоєної найвищої
кінопремії «Оскар» за найкращі костюми.
Попри те, що
управління компанією з річним обігом у кілька мільйонів доларів Мартін
Грінфільд уже давно передав синам, та свій поважний 88-річний вік, він і досі
щотижня працює 6 повних робочих днів на власній швейній фабриці, розташованій у
найбільшому емігрантському районі Нью-Йорка - Брукліні.
Віктор Миронець.
