Я – за вами

Хочемо ми того чи ні, а час від часу кожному доводиться стояти у черзі – до лікаря, у касу банку, в магазині, в установах реєстрації, прийому та обміну документів і довідок... Тривалість перебування у черзі залежить від багатьох факторів і може коливатися від кількох хвилин до кількох годин, а то й днів. Однак це ще півбіди, бо іноді треба займати кілька черг одночасно.

Черга – це не вітчизняний "винахід". Доволі часто вони утворюються в багатьох країнах близького і далекого зарубіжжя, а "черговий" бізнес на Заході уже давно став джерелом заробітку для кмітливих підприємців. В іспаномовних країнах навіть існує термін "трамітадор" – так називають людину, яка за певну винагороду займає чергу для когось і сумлінно стоїть у ній.

Паростки цього бізнесу нещодавно почали з'являтися і в нас. Щоправда, лише у великих містах. Ідея "відстоювання" за когось у черзі може декому здатися новаторською, але це тільки на перший погляд. Зокрема відомо, що навіть така могутня організація, як Комітет держбезпеки СРСР, з-поміж іншого намагалася протистояти комерсантам, які пропонували "чергові" послуги, але це не дало відчутного результату і практично не вплинуло на кількість бажаючих підзаробити в такий спосіб. Крім того, напевно, кожен хоч раз просив когось з рідних чи знайомих трохи постояти за себе у черзі, щоб тим часом устигнути владнати інші справи.

Черги, хоч і як пафосно це звучить, мають міжнародний характер, однак через особливості національних менталітетів суттєво різняться, насамперед поведінкою тих, хто в них стоїть. В ідеалі черга – це якась кількість людей, котрі на щось очікують. Однак, на жаль, у реальному житті з різних причин послідовність порушується, і ми починаємо проявляти далеко не найкращі свої риси. Тому чергу можна ще назвати індикатором людяності, витримки, совісті, порядності й поваги до оточення. Адже дехто не соромиться використовувати фізичну силу, хитрість чи відвертий обман, щоб опинитися попереду інших, а це, погодьтеся, не сприяє хорошому настрою і нервує навіть найспокійніших "черговиків". Сприяє цьому ще й втома, монотонність стояння в черзі й постійне напруження, "щоб не проґавити своє місце". Достатньо одної маленької іскри (неправильної поведінки, недоброзичливого погляду чи грубого слова) – і наелектризована атмосфера може вибухнути неабиякою сваркою.

Щоб цього не сталося і "правильності" процесу очікування ніхто не заважав, майже у кожній черзі знаходяться люди, які пильно стежать за дотриманням головного неписаного правила: "Першим прийшов – першим отримав". Способи протистояння "порушникам" різні, однак, як свідчить життя, найефективніше себе зарекомендували списки "черговиків" і їхня ситуаційна консолідація проти "чужаків".

Про черги можна писати багато. Ставлення до них – не найкраще. І будемо сподіватися, що вже не за горами той час, коли науково-технічний прогрес назавжди позбавить нас від них. Проте сьогодні вони є невід'ємною складовою нашої реальності. Від цього, принаймні поки що, ми нікуди не подінемось, а тому єдине, що нам залишається, стоячи в черзі, – поводитися толерантно і гідно. По-людському.

Віктор Миронець