"Написано" на обличчі
Чомусь ще з
давніх часів почервоніння обличчя вважалося однією з негативних людських рис.
Більше того, навіть існує думка, що коли людина червоніє, то швидше за все вона
говорить неправду. Але чи завжди це твердження справедливе?
Якщо брати до
уваги відомий вислів про те, що диму без вогню не буває, то, безперечно,
переконання у нещирості людей, у яких під час розмови змінюється колір обличчя,
виникло не на порожньому місці. Однак це ще не привід стригти всіх під один
гребінець, бо ми відрізняємося одне від одного не лише темпераментом, зростом
чи вагою, а й також фізіологічними особливостями організму.
Запитаєте, до
чого тут фізіологія, коли йдеться про брехню? Все дуже просто, дослідження
вчених довели, що переважна більшість людей, здатних червоніти, насправді не
брехуни, а навпаки – добрі, щирі і мають чутливу та вразливу душу. Що ж до
власне механізму почервоніння, то, за словами фізіологів, він має безпосередній
зв'язок із напруженням мімічного м'яза та тими ділянками головного мозку, котрі
відповідають за соціальні контакти і наші емоції. Емоції ж, як відомо,
відображаються насамперед на нашому обличчі. От і виходить, що коли занадто
хвилюємося, так чи інакше реагуємо на якісь зовнішні події або беремо близько
до серця слова співрозмовника, вираз обличчя змінюється, а мімічний м'яз при
цьому напружується. Як наслідок, підсилюється кровообіг, що й призводить до
почервоніння. В одних цей процес відбувається інтенсивніше, в інших – дещо
повільніше, і в результаті ступінь почервоніння обличчя у кожного з нас різний.
Однак хоч учені і
пояснили механізм почервоніння, не потрібно нехтувати цією ознакою, адже
хвилюватися можна з багатьох причин, зокрема і перебуваючи під страхом бути
спійманим на брехні. Разом із тим не завадить пам'ятати і враховувати те, що справжні
брехуни-професіонали добре володіють своїми емоціями та мімікою обличчя, і, як
правило, рідко червоніють.
Саме тому під час
розмови, особливо з незнайомими чи малознайомими людьми, обережність, уважність
і спостережливість повинні стати нашими добрими помічниками.
Віктор Миронець
Комментариев нет:
Отправить комментарий