Біле та чорне

Біле та чорне

Кілька днів тому мер Трускавця Андрій Кульчинський поширив на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook пост, в якому я ділюся враженнями від побаченого під час святкування Дня міста. Так от, в одному з коментарів пану Андрію дорікнули тим, що у святкові дні на вулицях міста було мало національної символіки.

На жаль, не всі люди вміють бачити у світлому світле, тож іноді намагаються знайти темне навіть там, де його немає. Невже справа у прапорі і, якщо жовто-блакитний стяг висітиме на кожному стовпі, зникнуть всі проблеми й одразу самі відремонтуються дороги та водогони, відреконструюються будинки та парки, а на газонах та клумбах поменшає недопалків та соняшникового лушпиння?! Думаю, що ні. Адже справа в нас самих – хтось і без щоденного споглядання прапора всією душею любить свою країну, а іншого хоч вкривай тими прапорами, все одно без толку. Так само й зі сміттям, якщо людина культурна, то, без зайвого нагадування, кине обгортку від морозива у спеціальну урну, а якщо, вибачте, нечема, то плюватиме лушпиння навіть під прапором.

За той час, що провів у Трускавці, я побачив красиве місто з чистими вулицями, привітними і чемними жителями, унікальною архітектурою, туристичною інфраструктурою, яка стрімко розвивається, познайомився з багатьма залюбленими у свою справу людьми та відчув, що таке справжня гостинність. При цьому, жодного разу не звернув увагу на те, скільки у місті висить державних прапорів. Я надовго запам’ятаю фестиваль оркестрів і те, що під час святкування Дня міста не бачив людей на сильному підпитку, але уже забув, скільки національної символіки було у Трускавці в ці дні.

Це природно, бо хоч майоріння на вулицях українських міст жовто-блакитних прапорів – дуже важливе у плані їхньої національної ідентифікації, але, погодьтеся, все ж не найважливіше, оскільки існує багато інших факторів. І особисто мені було б прикро бачити засилля національної символіки у непривітному й брудному населеному пункті і, навпаки, я не звертаю на це уваги, коли місто цікаве і у ньому й без неї є на що подивитися.

Хоч це може здатися дивним, як показує історія, найбільші вороги культури, мови та національної символіки, передусім, - найпалкіші їхні захисники. При чому, це стосується не лише України, адже занадто гарячих  патріотів можна зустріти у будь-якій іншій країні світу. Такі люди забувають, що все має бути в межах розумного, бо інакше перетвориться на фарс. Як кажуть наші сусіди поляки, що занадто, то нездраво. Зрештою, навіть цілющі ліки, якщо їх неправильно вживати, рано чи пізно, стануть отрутою.

Тож любімо Україну всім серцем та душею! Однак любімо не фанатично, а щиро і розсудливо.

Віктор Миронець.

Фото: https://sites.google.com/site/ucraine1015/

Освіта в режимі он-лайн

Освіта в режимі он-лайн

Зазвичай більшість новоспечених молодих спеціалістів, залишивши університетські стіни, ігнорують навчання та подальше самовдосконалення, вважаючи, що отриманих знань їм вистачить, аби конкурувати на ринку праці. Багато випускників переконані, що головне – знайти перше місце роботи, а досвід додасться. І хоч частково це так, насправді, якщо постійно не займатися самоосвітою, то, враховуючи зростаючі темпи технологічних та суспільних змін, уже за кілька років знання застаріють і навіть «найчервоніший» диплом не допоможе втриматися на одному рівні з тими, хто постійно вчиться.

Звичайно, додаткові курси, тренінги та семінари – справа недешева. Тож донедавна тим, кому не пощастило отримати роботу в компанії, керівники якої дбають про освітній рівень підлеглих, бо розуміють, що від цього значною мірою залежить успіх справи, доводилося витрачати чималі кошти. Однак у 2011 році в галузі освіти сталася справжня революція: Стенфордський університет (США) першим запропонував усім охочим безкоштовно пройти три своїх курси через мережу Інтернет. Як наслідок, лише в одному з них узяли участь 160 тисяч студентів зі 190 країн. Саме це й стало початком ери масових відкритих он-лайн-курсів (МВОК) – комбінації безкоштовних відеолекцій кращих викладачів, інтерактивних завдань та форумів для обговорення навчальних матеріалів.

Сьогодні у світі існує уже кілька тисяч МВОК від десятків навчальних закладів, доступних у будь-якій точці Земної кулі, де є підключення до Інтернету. Тож потрібно лише захотіти вчитися і, звичайно, знати англійську мову.

На щастя, ті, хто не читають Шекспіра та Діккенса в оригіналі, не залишилися за бортом сучасних світових тенденцій в освіті, адже українські виші потроху починають вливатися у цей процес. Щоправда, поки що через найбільші українські платформи МВОК Prometheus та EdEra можна безкоштовно пройти курси лише окремих викладачів. Зокрема Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету «Києво-Могилянська академія» та Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

Своїми знаннями безкоштовно діляться також успішні підприємці та провідні фахівці різних галузей. Знаковою подією стало й нещодавнє відкриття компанією Google Україна адаптованих для україномовних слухачів курсів із цифрового маркетингу, які користуються неабиякою популярністю. Окремо слід зауважити й про безкоштовну платформу з он-лайн тестами із зовнішнього незалежного оцінювання, відкриту на Інтернет-ресурсі ЗНО Клуб, щомісячна аудиторія якого – понад 100 тисяч відвідувачів.

Загалом навчання на всіх масових відкритих он-лайн курсах відбувається за однаковим принципом: потрібно уважно переглядати відолекції і сумлінно виконувати домашні завдання та контрольні роботи. Середня тривалість однієї лекції – від 5 до 10 хвилин, оскільки доведено, що це – оптимальний час, аби з першого разу, без подальших повторювань, якісно засвоїти навчальний матеріал. Якщо за результатами оцінювання після проходження курсу, студент подолав необхідний прохідний бар’єр, він отримує відповідний сертифікат.

Зручними МВОК робить також можливість самому складати графік навчання і робити це у будь-який час. Наприклад, за кілька днів до іспиту під час заліково-екзаменаційної сесії замість гортання нудних підручників та розшифровування карлючок у конспекті, можна подивитися кілька цікавих лекцій з потрібного предмета, використовуючи не лише стаціонарний комп’ютер чи ноутбук, а й електронні планшети та смартфони.

Сьогодні немає однозначної думки щодо масових відкритих он-лайн-курсів. Скептики вважають, що вони можуть негативно вплинути на традиційну систему вищої освіти, а оптимісти сприймають їх на рівні найбільших революційних інновацій в історії освіти: появи писемності, університетів, друкарського верстата й Інтернету. Однак у будь-якому разі МВОК – хороша можливість поповнити свій багаж знань.

Віктор Миронець.

Корисні посилання:

http://prometheus.org.ua/

https://www.ed-era.com/courses/

https://digitalworkshop-ua.withgoogle.com/

https://www.coursera.org/

https://www.edx.org/

https://www.khanacademy.org/

https://www.codecademy.com/

Обережно, акція!

Обережно, акція!

Не секрет, що кожен із нас має не лише заповітну мрію, а й також багато невеликих супутніх бажань, здійснення яких, як нам здається, може зробити життя кращим чи принаймні трохи яскравішим. Однак чомусь не завжди, нарешті отримуючи бажане, відчуваємо радість та задоволення. Хтозна, можливо, просто часом буваємо дещо легковажними або беремо все занадто близько до серця?

Якось в одній великій мережі столичних супермаркетів проводили акцію – за певну суму витрачених коштів покупці отримували відповідну кількість спеціальних наклейок, які давали право на значну знижку під час покупки дорожніх валіз та рюкзаків відомої швейцарської фірми. Погодьтеся, можливість купити дорогу річ за півціни занадто приваблива, щоб встояти перед спокусою взяти участь в акції. І байдуже, що в підсумку, по суті, ніякої знижки не було, адже для отримання права на неї все одно довелося витратити чималу суму коштів на інші покупки, гра менеджерів на людській схильності до всього легкодоступного виявилась напрочуд вдалою. В результаті бажаючих скористатися «вигідною» пропозицією було не мало.

На перший погляд, усе й справді виглядало чесно та порядно, бо ми й так майже кожного дня купуємо в магазинах продукти і все одно витрачаємо гроші, тож акційні наклейки видавалися додатковим бонусом. Разом із тим варто зауважити, що в магазини завезли обмежену кількість акційного товару, який танув просто на очах. Саме тому, щоб устигнути купити вподобану річ, потрібно було поспішати і для отримання додаткових наклейок часто робити зовсім не потрібні покупки.

Я збирав їх майже тиждень. Як наслідок, у доньки несподівано для неї самої з'явилося три нових ляльки, на кухні не заплановано поповнились запаси круп, олії, солі, прального порошку та різних дрібниць на кшталт магнітів на холодильник чи третьої цукорниці.

Отже, збирання наклейок успішно завершилось, і взявши необхідну суму грошей, я вирушив у супермаркет за вподобаним рюкзаком. На жаль, там чекало розчарування – товар закінчився. Зауважте, це сталося усього через 7 днів після початку акції. І хоч продавець-консультант запевнив, що найближчим часом рюкзаки ще підвезуть, в душі з'явився гіркий осад розчарування, розвіяти який не допомогло навіть усвідомлення того, що нічого незвичайного не відбулося. Адже, як каже народна мудрість, хто раніше прокинувся, того й штани.

Чергова нагода стати власником нового рюкзака трапилася лише через два тижні. Однак відчуття задоволення від того, що нарешті вдалося здійснити задумане, затьмарив згаяний в очікувані час. Уже наступного дня вирушив на роботу з обновкою за плечима, й уявіть моє здивування, коли по дорозі до метро на спинах перехожих помітив чимало точнісінько таких, як у мене, рюкзаків.

Звичайно, й раніше підозрював, що завдяки акціям на вулицях міста з'являться однакові речі, але що їх буде так багато, навіть не уявляв. Та останньою краплею у переповненій чаші мого розчарування стало те, що троє колег теж брали участь в акції. Тож, як наслідок, я знову почав користуватися старим рюкзаком, а новий заховав у шафі до кращих часів.

Подібні історії, коли результат очікувань, м'яко кажучи, виявляється не таким, як хотілося б, напевно, траплялися з кожним. Так само, як і кожен із нас хоча б раз обпікався на різного роду акційних пропозиціях. І справа тут не лише в нечесності та підступності деяких організаторів різного роду рекламних кампаній, а й у нас самих. А точніше, в довірливості і любові до так званого «все й одразу», причому без особливих затрат і зусиль із нашого боку. До того ж ми часто не помічаємо підказок і застережень. Наприклад, у моєму випадку швидке закінчення акційного товару красномовно свідчило, що куплений рюкзак не буде унікальним і особливим, бо власниками подібних речей уже стало чимало людей.

І ще – старий вислів про те, що безкоштовний сир буває тільки в мишоловці, ніколи не втратить актуальності. Тому, щоб не платити за «безкоштовне» занадто високу ціну, перед тим як взяти участь у будь-якій акції, обов'язково зверніть увагу на, здавалося б, неістотні і дріб'язкові моменти, а особливо на умови, які зазвичай організатори пишуть дрібним шрифтом.

Віктор Миронець.