среда, 14 февраля 2018 г.

Життя без м’яса. Мода чи необхідність?

Життя без м’яса. Мода чи необхідність?


Є думка, що наші далекі предки харчувалися винятково їжею рослинного походження, а м’ясо до свого раціону почали додавати значно пізніше. Особливо поширена ця теорія у релігійних колах. Зокрема донині багато церковних орденів та монахів обирають вегетаріанство, повертаючись таким чином, на їхнє переконання, до природної системи харчування. Як було насправді, ніхто не знає і, можливо, не дізнається. Тож будь-яке припущення має право на існування. 
Разом з тим, якщо люди за своєю природою не м’ясоїди, то як пояснити те, що протягом свого існування на Землі вони з’їли десятки видів тварин? Погодьтеся, що сильніші протиріччя, то цікавіше більше дізнатися про вегетаріанство, яке останніми роками набуває у світі популярності.

Мовою цифр

За даними соціологічного дослідження, нещодавно проведеного зоозахисною громадською організацією «Відкриті клітки» та Київським міжнародним інститутом соціології, понад 5% українців (майже 2 млн осіб) – вегетаріанці. Причому більшість тих, хто відмовився від споживання м’яса, риби та морепродуктів, становлять молоді люди (18–29 років).
Найбільше вегетаріанців у західних та центральних областях. І хтозна, може, найближчим часом їх стане ще більше, оскільки дослідження також показало, що серед тих жителів України, які їдять продукти тваринного походження, понад 3 млн людей свідомо зменшують кількість м’яса у своєму раціоні.
За словами дослідників, зростання лав українських вегетаріанців зумовлюють кілька факторів. Зокрема покращення поінформованості населення про не завжди позитивний вплив м’ясних продуктів на здоров’я і бажання представників молодого покоління йти в ногу з часом – як відомо, характерною рисою ХХІ століття, з-поміж іншого, є масовий рух за здоровий спосіб життя, в тому числі й щодо харчування.
Звісно, впливають також економічні чинники та зміни на сільськогосподарському ринку країни. До речі, за даними фахівців громадської спілки «Економічний дискусійний клуб» середньодобова поживність раціону українців зменшилась до рівня 2000-х років і нині становить приблизно 2742 ккал. Щоденно кожен житель України вживає 82 г протеїнів, а це – один з найнижчих показників у Європі. Ціни на м’ясо теж не додають оптимізму, тому можна сміливо говорити, що у більшості українців потяг до вегетаріанства викликають насамперед фінансові можливості. Життєві переконання у цьому процесі, принаймні зараз, відіграють лише другорядну роль.

Трохи історії

Багато людей думають, що раніше вегетаріанство практикували лише у країнах, де панували такі релігії, як буддизм, індуїзм та джайнізм. Однак серед перших у світі від м’яса відмовилися давньоєгипетські жерці, щоб духи померлих тварин не заважав спілкуватися з богами. А стародавні греки переходили на рослинну їжу з гуманістичних переконань. Наприклад, відомий філософ Піфагор не їв м’яса, бо вірив у переселення душ.
Коли давньоєгипетська цивілізація занепала, а Греція перетворилася на звичайну провінцію Римської імперії, про вегетаріанство у Європі надовго забули. Знову цікавитися ним почали в епоху Відродження, але лише в середині ХІХ століття вегетаріанство почало набувати масового характеру.
Вважають, що вдруге «індійську», або, як її ще тоді називали, «піфагорейську» систему харчування відкрили британці під впливом ідей давньоіндійської ведичної релігії. Термін «вегетаріанство» у 1842 році придумали засновники Британської вегетаріанської спілки, взявши за основу латинське слово «vegetus» («міцний, здоровий, свіжий, бадьорий»). За іншою версією – латинське «vegetalis», що означає «рослинний».
З Великої Британії вегетаріанство поширилося по всій Європі та Америці.

Основні принципи

«Ми нікого не їмо» – головне гасло вегетаріанців, які називають свій вибір стилем життя, а не обмеженням у їжі. Існує кілька видів цієї дієти. Скажімо, помірні вегетаріанці дотримуються так званого беззабійного харчування, тож споживають продукти тваринного походження – молоко та яйця. Таких, до речі, найбільше. А суворі вегетаріанці – вегани – не їдять всього, що хоч якось можна пов’язати з тваринами. Для них навіть мед – табу, оскільки його вважають продуктом, отриманим внаслідок експлуатації бджіл.
На думку невтаємничених, вегетаріанство – звичайне обмеження у їжі, однак прихильники цього способу харчування вважають його життєвою філософією. Адже, як наголошують вони, світогляд тих, хто відмовляється від м’яса, майже повністю змінюється. Такі люди краще сприймають і розуміють світ, стають добрішими, стриманішими, спокійнішими, а головне – здоровішими.
Крім того, на переконання вегетаріанців та веганів, найкраще, що може зробити кожен з нас для збереження і покращення екологічного становища довкілля – приєднатися до них. Зокрема ще давньогрецький мислитель Платон у своїй праці «Держава» закликав менше споживати м’яса, щоб країни могли більш розумно та ощадливо використовувати свої природні ресурси.

З’їсти мамонта

Науковці стверджують, що сьогодні Земля не така, якою була тисячі років тому. І зміні її вигляду (на жаль, не завжди позитивному) неабияк посприяла діяльність людини. Зокрема наслідком тотального полювання стало повне винищення десятків видів тварин. Ще більше представників фауни через стрімкий розвиток мисливської галузі опинились на межі зникнення. Отже, за впливом на навколишній світ нас, Homo sapiens (людей розумних), можна прирівняти до стихійних лих та природних катастроф.
Але як люди, організм яких, на переконання прихильників вегетаріанства, не пристосований до перетравлювання м’яса, примудрилися стільки його з’їсти? Крапки над «і» розставили учені-біологи, коли віднесли людину до класу всеїдних. Справа в тому, що довжина шлунково-кишкового тракту хижаків лише у 3 рази більша за довжину тіла, травоїдних – у 6–20 разів, а людей – приблизно посередині. Рівень кислотності шлункового соку в нас також середній: нижчий, ніж у хижаків, але вищий, ніж у травоїдних. Тобто людина може харчуватися їжею як рослинного, так тваринного походження. Інша річ – наш часом непомірний апетит і якість того, що їмо.

Що далі?

За даними ООН у світі меншає продуктів харчування, а кількість землян стрімко зростає – у 2024 році маємо всі шанси перетнути рубіж 8, а у 2050-му – 10 млрд. Зокрема прогнози фахівців вказують на те, що за кілька десятиліть Європа може опинитись на межі великої продовольчої кризи. Це неминуче призведе до конфліктів за ресурси між країнами та регіонами. Згодом подібна ситуація складеться і на інших перенаселених континентах.
Повністю уникнути проблем з їжею у майбутньому, на жаль, не зможемо. Та пом’якшити і значно зменшити їх негативні наслідки людям цілком під силу. ООН звертається до жителів планети з пропозицією раціонально використовувати продукти харчування, зменшивши в тому числі й споживання м’яса. Тож хочемо того чи ні, а в найближчому майбутньому доведеться стати принаймні частково вегетаріанцями.
Щоправда, не варто поспішати й різко і кардинально змінювати раціон. Тут має бути системний підхід. Насамперед потрібно враховувати стан свого організму. Адже, попри те, що вегетаріанство, за словами багатьох медиків, має чимало плюсів, ця дієта може бути також і небезпечною для окремих людей, які мають проблеми із здоров’ям.
Крім того, повну відмову від м’яса не рекомендують вагітним жінкам, організм яких функціонує в особливих умовах – їм необхідно забезпечувати дитину в утробі всім необхідним. Небажано це і для дітей. Вони інтенсивно ростуть та розвиваються, а для цього потрібне повноцінне харчування.
Звичайно, відмовлятися від вживання м’яса чи ні, кожен має вирішувати сам. Однак спочатку обов’язково зробіть комплексну оцінку здоров’я, визначивши оптимальний саме для вас харчовий та вітамінний баланс. Словом, не приймайте поспішних рішень, добре зважте всі «за» і «проти».
Віктор Миронець.


среда, 3 января 2018 г.

Подорож навиворіт. Дорога до читача

Подорож навиворіт. Дорога до читача

Нарешті це сталося. В останній день минулого року у молодому, однак амбітному, а отже, перспективному віртуальному видавництві БукРі (http://bookri.com.ua) завершився кількарічний шлях роману «Подорож навиворіт» до свого читача.
Пригоди головних героїв книги розпочались ще у 2013 році у мальовничому закарпатському селищі Солотвино, коли, під час смакування вранішньою кавою і милування чудовими краєвидами, у моїй голові народилися перші слова: «Знаючі люди кажуть, що гори не люблять дурнів. Повірте, це – чистісінька правда. І я її знаю не з чуток». А потім ми поїхали на озеро Синевір, по дорозі завітавши до ведмежого заповідника, де познайомились з ведмедем Бурим, який і справді страждав від похмілля. Пригадую, як слухаючи розповідь про нелегку долю клишоногого, твердо вирішив, що він обов’язково з’явиться у книзі, аби привернути увагу до, на жаль, актуальної сьогодні проблеми знущання над тваринами. Про селище Міжгір’я та озеро Синевір говорити не буду, бо це якраз той випадок, коли краще один раз побачити, ніж сто почути. Зауважу лише, що на одному з тамтешніх гірських перевалів уява намалювала перші сюжетні лінії.
До речі, в книзі багато реальних персонажів та подій. Наприклад, кум це – справжній кум. При чому я змінив лише ім’я, професію і трохи характер (бо у реальному житті він – серйозна людина), а все інше про статуру, розум, успіхи у спорті і олімпійську збірну – правда. А от розповідь про відпочинок у Фінляндії та знайомство з диким лосем розповів наш сусід по купе, коли ми поверталися з відпочинку додому. Це, напевно, й стало останньою краплею, тож, коли наш поїзд прибув на Київський центральний вокзал, у моїй голові уже повністю сформувався перебіг подій. Залишилось лише нанизати на нитку розповіді деякі деталі. Писав переважно з четвертої до сьомої години ранку, адже так склалося, що для мне це – найпродуктивніший час. Через два місяці від початку роботи над романом поставив у ньому останню крапку.
Як і більшість авторів, мріяв, аби книга вийшла друком у класичному варіанті, але так сталося, що ми з донькою минулою весною відвідали виставку роботів. Там познайомились з Медеєю – роботом, під час розмови з якою з розумів, що майбутнє вже настало, тому не потрібно боятися рухатися вперед, бо хто б що казав, людство давно переступило поріг цифрової ери, однією із складових якої є саме електронні книги. До речі, детальніше про перспективи розвитку суспільства у ХХІ столітті можете почитати у статті «Майбутнє вже настало» (https://viktormironec.blogspot.com/2017/05/blog-post.html).


P.S. Придбати книгу «Подорож навиворіт» можна на сайті видавництва БукРі, перейшовши за посиланням:
http://bookri.com.ua/product/viktor_myronets_podoroj_navyvorit . Там знайдете також багато інших цікавих літературних новинок, а ціни вас приємно здивують.