У родинному колі

У родинному колі

Коли до нас приходить Новий рік, а за кілька днів по тому на небі спалахує Різдвяна зірка, навіть переконані скептики починають вірити у дива. У цей час ми чекаємо, мріємо, передчуваємо… А ще – стаємо трішки дітьми, бо намагаємося не думати про погане і щиро сподіваємося, що прийдешній рік буде кращим за минулий.

Як і наші сини та доньки, у дитинстві ми теж із нетерпінням чекали зимових свят. Адже в Україні вони надзвичайно красиві, їх учасниками стають і діти, й дорослі, і навіть природа.

Ще з діда-прадіда всьому – дійству, випадку або якомусь природному явищу – надають магічного значення. Тож і кажуть: «Як проведеш усе ці святкові дні, таким буде і весь наступний рік». Є також багато повір’їв, пов’язаних із новоріччям та Різдвом. І серед них особливо важливе: де б ти не був – поспішай додому, до сімейного вогнища.

Добрим знаком було, якщо в цей час до хати зайде запізнілий перехожий. А у Святвечір неодмінно готували 12 пісних страв, адже стільки учнів мав Ісус. Крім того, наші предки вважали це ще й даниною кожному з 12 місяців. Більше того, число «12» було для них магічним і знаковим, бо, як здавна гадали українці, означало визначеність, злагоду та добро.

Останніми роками набуло популярності святкування поза домом – у гостях, кафе, «на природі» або подорожуючи. В цьому, звичайно, немає нічого поганого, однак, відзначаючи родинні свята, до яких безсумнівно належать Новий рік та Різдво, не в родинному колі, втрачаємо їх головну суть, яка полягає в особливій атмосфері любові та єднання близьких людей. І якщо зустріч Нового року не з ріднею можна допустити, то Багату кутю обов’язково потрібно їсти вдома.

До речі, італійці так і кажуть: «Святкуй Різдво лише з рідними, а Новий Рік – з ким захочеш». До цих слів варто прислухатися хоча б тому, що в Італії це й справді головне родинне свято, підготовка до якого, як правило, розпочинаються мінімум за півроку.

На щастя, прадідівські традиції виявилися сильнішими за сучасні модні тенденції, тож дедалі більше українців почали знову сприймати зимові свята як чудову нагоду зробити дорогим серцю людям найкращий і найцінніший подарунок – приділити увагу. Особливо цього потребують діти та батьки, адже протягом року у нас не завжди була нагода присвячувати їм стільки часу, як хотілося б.

Однак якщо так складуться обставини, у житті ж бо різне трапляється, що і Новий рік, і Різдво доведеться зустріти далеко від дому, не варто надто засмучуватися, адже ще є Старий Новий рік, який у духовному плані навіть більш вагомий, ніж календарний. Чому? Все просто – коли 12 лютого 1918 року Україна перейшла на новий стиль літочислення, через що у нас й з’явилося одразу два новоріччя, відбувся так званий неформальний народний поділ звичаїв. Як наслідок, усі вітання, навіть щедрівки, до нового календарного року призначають колегам та знайомим, а от до старого – рідним, хрещеним, сусідам та друзям.

Тож поспішайте зробити приємність тим, кого найбільше любите – подаруйте їм справжню зимову казку. І нехай вона триває до завершення усіх різдвяних свят.

Віктор Миронець.

Фото http://todochristmas.weebly.com

Знайте міру

Знайте міру

З-поміж усіх свят найбільш обтяжливим для сімейного бюджету завжди був Новий рік. Причому левову частку зароблених важкою працею і заощаджених грошей, як правило, ми витрачаємо на купівлю подарунків та влаштування застілля, яке після завершення перетворюється на очевидне свідчення бездумного марнотратства. Однак не потрібно намагатися стрибнути вище власної голови. Добре зустріти новоріччя можна і без великих фінансових витрат.

Насамперед заздалегідь продумайте святкове меню і потроху починайте купувати продукти, які не псуються. Наприклад, консерви, бакалію, м’ясо, рибу, які можна покласти в морозилку, вершкове масло, овочі і, звичайно, напої. Що раніше почнете це робити, то більше зекономите, адже в останні дні року ціни помітно зростають.

Хоч це звучить банально, але перед тим як влаштувати забіг по магазинам, обов’язково складіть список необхідних покупок і чітко його дотримуйтеся, не відволікаючись навіть на акційні пропозиції. Не купуйте надто багато продуктів. Як свідчить практика, після святкового застілля часто залишається багато їжі, яка швидко псується, а тому її викидаємо. Отже, головне правило новорічного свята – знати міру у кількості страв.

До речі, є традиційна їжа, без якої уже багато хто з українців не уявляє зустрічі Нового року. Зокрема це надзвичайно калорійний салат «олів’є», який у поєднанні з шампанським й іншими алкогольними напоями може влаштувати у шлунку справжню революцію. Тож такі страви не потрібно готувати, як кажуть, тазиками. Зробіть їх небагато, але намагайтеся подавати гостям у незвичному ракурсі. Наприклад, покладіть «олів’є» у кілька невеликих салатниць або вафельні корзинки і поставте їх на столі так, щоб можна було скуштувати, але не переїсти. Так само невеликими порціями можна подати й інші страви.

Подумайте, що можете зробити в домашніх умовах, а отже, зекономити. Візьмемо для прикладу майонез. Приготувати його не складно і він буде дешевшим, а головне – кориснішим, ніж магазинний варіант. Вигідніше вдома також маринувати оселедець та солити червону рибу, ціла заморожена тушка якої коштуватиме на 20–30% менше, ніж така сама за вагою готового філе. До того ж з голови і хребта можна приготувати смачну юшку.

Хороший спосіб уникнути зайвих витрат – святкувати, скооперувавшись із тими, з ким плануєте зустріти Новий рік. Для цього потрібно визначити, хто яку страву готуватиме. Якщо не вигадувати нічого екстравагантного, то кожен заощадить час та гроші.

Над цим мало хто задумується, але насправді велике й тривале застілля під час свята неодмінно робить його нудним. Коли всі гості просто сидять, багато їдять та розмовляють (зазвичай ні про що) – це нецікаво та дорого. Єдина розвага на такому святі – їжа, а отже, її потрібно готувати дуже багато. Та якщо зробите головний акцент на розважальній програмі, то і від зустрічі Нового року всі отримують задоволення, і зекономите на кількості страв, адже ніхто не захоче переїдати, коли можна взяти участь у цікавому конкурсі чи вікторині.

Тому придумайте, чим розважити гостей. Наприклад, після того як годинник проб’є 12-ту ночі, можна запропонувати всім вийти на вулицю і зліпити сніговика або пограти в сніжки. Щоправда, якщо випаде сніг. Однак і без нього можна добре розважитись, скажімо, влаштувавши «полювання» на Діда Мороза.

Будь-яке свято, особливо новорічне, насправді нелегке випробовування нашої витримки та відчуття міри. Тож потрібно неабияк постаратися, аби відзначити його гідно і водночас економно.

Віктор Миронець.

Фото Оксани Хронюк.

Ялинка надовго

Ялинка надовго

Відтоді, як на початку VІІ століття у Франції з’явився звичай прикрашати ялинку, Новий рік та Різдво неможливо уявити без зеленої красуні, яка створює в оселі особливу святкову атмосферу. Однак останнім часом дедалі більше людей роблять свій вибір на користь штучних дерев. І не лише через бажання внести дещицю у справу збереження природного середовища. Якісна багаторазова ялинка може слугувати до 10 років, а отже, зекономити 

знаначні кошти.

Існує кілька основних критеріїв вибору штучної ялинки. Не варто купувати зелену красуню навмання. Перед тим як йти в магазин, визначтесь із розміром та місцем, де вона стоятиме.

Вибираючи ялинку, зверніть увагу на підставку. Вона повинна бути стійкою і в ідеалі – металевою, адже пластмасові легко ламаються. Потім огляньте голки. Незалежно від того, які вони – м’які чи жорсткі, штучна хвоя не повинна деформуватися. Щоб оцінити ялинку, достатньо провести рукою по гілці. Голки якісного виробу міцно закріплені і не відриваються. Крім того, м’які повинні легко розпрямлятися. Якщо вирішите купити ялинку з жорсткими голками, краще віддайте перевагу тій, в якої кінчики хвої заокруглені, особливо якщо в домі є маленькі діти.

Є два види конструкцій штучних ялинок – збірні та складані. Збірні деревця монтують за допомогою гачків або шарнірів, а складані мають структуру, подібну до парасольки. Тож вибираючи зелену красуню, враховуйте і цей момент, адже від нього залежить зручність складання і умови зберігання.

Оскільки прикрашена ялинка під час свят щодня по кілька годин нагріватиметься від гірлянди, особливу увагу потрібно звернути на її вогнестійкість. Якісні штучні ялинки виготовляють з матеріалів, у які додають антипірени (речовини, що перешкоджають горінню). Інформація про це обов’язково повинна бути вказана на упаковці, яку разом із касовим чеком варто зберігати протягом двох тижнів експлуатації виробу. Не купуйте навіть якісний на вигляд, але неналежно упакований товар. Так само, як і ялинку з різким, неприємним запахом, що неодмінно свідчить про її сумнівне походження.

Крім традиційного, декоративні штучні ялинки можуть бути різних кольорів – білого, рожевого, золотистого, срібного. Але хоч би яку пухнасту красуню обрали, пам’ятайте – святкова атмосфера в оселі в першу чергу залежить не від ялинки, а від нас.

Віктор Миронець.

Фото Оксани Хронюк.

Початок зимової казки

Початок зимової казки

Кілька днів тому до нас завітало перше велике зимове свято –  святого Миколая, яке ознаменує початок зимової казки. Цього дня відбуваються справжні дива, сила яких настільки велика, що навіть дорослі люди починають вірити в них. А що вже говорити про дітей! Для малечі це один з найулюбленіших днів у році, адже добрий святий, до речі, їхній покровитель, обов’язково кладе під подушку подарунок.

Традиція відзначати це свято бере початок у глибині віків і пов’язана з життям реальної людини, відомої завдяки своїй доброті, безкорисливості та співчуттю до інших. Як стверджують легенди, Миколай роздав усі свої статки бідним та нужденним, за що й здобув повагу і любов багатьох людей. З того часу пройшла не одна сотня років, світ змінився, однак, як і раніше, саме у ніч на 19 грудня у нас з’являється перше відчуття новорічного дива.

Більше того, цього дня ми самі творимо чудеса, коли, допомагаючи святому, тишком-нишком ховаємо під подушкою наших синів та доньок подарунки, при цьому отримуючи навзаєм їхнє захоплене: «Подивіться, що мені приніс Миколай!» Після цього й самі стаємо щасливішими, бо немає на світі кращого задоволення, ніж бачити справжню дитячу радість.

Однак Микола-Чудотворець любить не лише дітей. Він допомагає кожному, хто звертається до нього у скрутний час. Недарма ж кажуть, що святий на небі не сидить, бо повсякчас на землі творить добро. Тож його день – особливе свято. І не лише тому, що воно є першим серед цілої низки новорічно-різдвяних, а головним чином через те, що навчає нас добру й іншим чеснотам, вдовольнятися малим та радіти, на перший погляд, непомітним, простим речам, оскільки вони насправді можуть подарувати більше радості і задоволення, ніж дорогі яскраві дрібнички.

Словом, головне у нашому житті – безумовна любов і безкорислива доброта, які, як відомо, не мають ціни.

Віктор Миронець.

Фото Тетяни Попової

(взяте на сторінці газети

 «Порадниця» у Facebook).

Довіряйте, але перевіряйте

Довіряйте, але перевіряйте

Купівля неякісних продуктів завжди була, як кажуть, дорогим задоволенням. Сьогодні ж, коли нас неприємно дивують ціни, й поготів. Саме тому, щоб не нажити зайвих клопотів зі здоров’ям і марно не витрачати гроші, фахівці радять бути уважнішими в магазинах, особливо купуючи м’ясо, свіжу рибу, яйця, твердий сир та молочні продукти. Адже статистика свідчить, що ці товари в закладах торгівлі псуються найчастіше.

Отже, купуючи м’ясо, насамперед зверніть увагу на його колір та пружність. Залежно від виду свіже м’ясо має: червоний колір (яловичина), блідо-рожевий (свинина) та світло-рожевий (курятина). На розрізі воно трохи вологе, щільне, еластичне і не прилипає до пальців. Крім того, після несильного натискання швидко вирівнюється. Щодо замороженого – воно має такі самі зовнішні характеристики, як і свіже. Щоправда, відтінок трохи приглушений. Якщо ж на поверхні свіжозамороженого м’яса після дотику теплого пальця не залишається яскравого сліду, це свідчить про повторне заморожування.

За правилами реалізації свіжа риба і філе повинні зберігатися у чистому сухому колотому льоді. Якісна риба має блискучу луску, опуклі очі, яскраво-червоні або рожеві зябра, покрита прозорим слизом. Її м’ясо щільне і пружне. Якщо на нього натиснути, ямка не повинна утворюватися. До речі, що тіло риби твердіше, то вона свіжіша.

Перевірити якість курячих яєць складніше. Для цього легенько потрусіть яйце. Вміст свіжого не буде бовтатися. Потім огляньте шкаралупу. Вона повинна бути твердою і матовою, а не м’якою, блискучою і ніби жирною. А ще звертайте увагу на дату виробництва.

Щоб вибрати хороший твердий сир, подивіться на його забарвлення. Однорідний білий, жовто-білий чи світло-оранжевий кольори вказують на натуральне походження, а занадто яскравий свідчить про використання штучних барвників. Якщо сир блідий, швидше за все, він містить багато солі й мало вітамінів та поживних речовин. Зверніть увагу також на «малюнок» («вічка»). В якісному продукті вони розподіляються рівномірно. Крім того, поверхня сиру не має бути мокрою, з білим нальотом і тріщинами, адже це означає, що продукт «затримався» на прилавку або зберігався у неправильних умовах.

Як правило, молочні продукти продають у закритій непрозорій тарі, що унеможливлює візуальну оцінку. Тож доводиться покладатися лише на дату виробництва на етикетці. Та купуючи молоко, сметану і кисломолочний сир на базарі, можна їх оглянути. Так, свіже молоко має білий з легким жовтуватим відтінком колір, приємний запах, солодкуватий смак без присмаків. Якщо капнути молоко на будь-яку поверхню і воно «розповзеться», це свідчить про додавання води.

Якісна сметана завжди однорідної консистенції, без грудочок, водянистих вкраплень, крупинок білка та жиру, має білий або жовтуватий колір. Наявність води на поверхні продукту – ознака порушення технології виробництва, а гіркуватий присмак та затхлий запах – несвіжості. Схожі зі сметаною характеристики має й кисломолочний сир.

Звичайно, повністю вберегти себе від ймовірності купити неякісний продукт неможливо, однак значно зменшити її цілком реально.

Віктор Миронець.

Фото Євгена Добриніна.

Зміна кольорів

Цікаво про відоме. Зміна кольорів

Багато батьків, купуючи дитячий одяг, орієнтуються зокрема на загальноприйнятий кольороподіл, який полягає у тому, що хлопчикам потрібно купувати речі синього, а дівчаткам – рожевого кольору. Однак так було не завжди.

Як свідчать історичні дані, поділ кольорів на окремі категорії для хлопчиків та дівчаток сформувався у США та країнах Європи у 1940-х роках. Доти рекомендації батькам щодо вибору кольору одягу рідко ґрунтувалися на статі дитини. Так, одні джерела радили вибирати його, орієнтуючись на колір очей, а інші – волосся. А от стосовно статі поради значно відрізнялися від сучасних стандартів. Зокрема тогочасні журнали радили обирати рожевий колір для хлопчиків, а синій – для дівчаток, бо перший більш сильний і твердий, а другий – витонченіший і ніжніший.

Віктор Миронець.

Фото Євгена Добриніна.

Подарунково-святковий бюджет

Подарунково-святковий бюджет

Кожен по-своєму сприймає процес вручення подарунків. Для когось це данина традиції, для інших – потреба душі чи прояв ввічливості. Однак у будь-якому разі зазвичай про подарунки для родичів та друзів ми починаємо задумуватися незадовго до початку зимових свят, завдаючи відчутного удару по власному бюджету.

Насамперед проблема в тому, що доводиться купувати одразу кілька подарунків. Не треба забувати і про інші витрати, зокрема на продукти для святкового столу чи заплановану подорож, скажімо, в Карпати. Як наслідок, щороку витрачаємо чимало грошей, аби належно зустріти Новий рік та Різдво.

Однак насправді розв’язати проблему не так уже й складно. Головне – пам’ятати приказку, що сани готують улітку. Так само й підготовку до новорічних свят починайте заздалегідь. Наприклад, італійці це роблять мінімум за півроку до Різдва, тож встигають зібрати все необхідне без зайвої метушні й без надмірних витрат. Адже купувати один-два подарунки щомісяця – дешевше і не так позначається на сімейному бюджеті, ніж коли за раз витратите на них увесь місячний оклад. Зрештою, в останні передноворічні дні необхідний товар може бути дефіцитним і в кращому разі за нього доведеться значно переплатити, а в гіршому – взагалі не знайти на магазинних полицях.

Не менш важливо скласти список подарунків, обов’язково вказавши їх приблизну вартість. Так легше контролювати витрати. Не зайве й записати: що, кому, коли дарували. Це допоможе визначатися з презентами наступного разу.

А ще будьте обачні передноворічної пори щодо акційних пропозицій та знижок, які в грудні навипередки пропонують магазини та супермаркети. Є багато технологій маніпуляції підсвідомістю, з допомогою яких покупця змушують, окрім потрібного товару, придбати на додачу цілу купу всілякого мотлоху. Тож уважність і дотримання двох основних правил під час новорічного шопінгу – запорука уникнення зайвих витрат.

По-перше, йдіть по магазинах лише добре попоївши. Відомо ж бо, що на голодний шлунок усе видається однаково хорошим та потрібним – незалежно від того, чи йдеться про продукти харчування, одяг, побутову техніку, іграшки… По-друге, не беріть із собою кредитних карток, бо конкретна сума готівки в гаманці обмежує кількість покупок, а «кредитка», навпаки, дає хибне уявлення про бездонність коштів на рахунку. Якщо ж вам зручніше розраховуватися карткою, перед тим, як йти на штурм магазинів встановіть на ній добовий ліміт витрат.

Звісно, ці правила комусь можуть видатися наївними, однак їх дієвість не викликає сумнівів. Зрештою, найчастіше саме елементарні, всім добре відомі (а отже, нібито не варті уваги) способи впливу на покупців приносять власникам магазинів великі гроші.

Що ж до подарунків – то не намагайтеся стрибнути вище голови, витрачаючи на них більше, ніж можете собі дозволити. Краще хай вони будуть недорогими, однак від щирого серця.

Віктор Миронець.

Фото:www.dailyfinance.com

Незабутня зустріч у Вінниці

Незабутня зустріч у Вінниці

З цього відрядження ми поверталися з особливими почуттями та враженнями. Так буває завжди, коли зустрічаємось з тими, хто нас чекає, цікавиться життям газети, кому небайдужа її доля. А на нещодавньому Дні «Порадниці» у Вінниці було саме так.

Те, як нас запрошували, як підготувалися та зустрічали, вразило. Адже господарі потурбувалися не лише про технічний супровід заходу, а й виготовили рекламні банери, плакати, красиві запрошення та підготували прес-реліз. Крім того, з наявних у бібліотеці підшивок газети «Вісті…» оформили інформаційний куточок. Це особливо зворушило нашого головного редактора Тетяну Власюк, оскільки саме у першому номері «Вістей…» вийшла редагована нею сторінка «Порадниця», яка й дала початок газеті.

Цікавим та приємним було невимушене спілкування з директором Вінницької ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва Наталією Морозовою та завідувачкою сектором газетної періодики Валентиною Коцюбською, які перед початком заходу провели цікаву екскурсію бібліотекою. Нам навіть вдалося доторкнутися до унікальних книг у відділі рідкісних та цінних видань.

Модератор заходу бібліотекар сектора медіа ресурсів Ярослава Бондарчук, котра, представивши учасників зустрічі, розповідала про газету, вразила своїми ґрунтовними знаннями про неї. «Понад 20 років «Порадниця» приходить у наш дім, аби порадити, разом з нами порадіти, а інколи й посумувати. За цей час газета росла, змінювалася, удосконалювалася і разом з нею зростала та міцніла велика порадницька родина. Приємно також те, що читацька аудиторія видання не обмежується Україною, сягаючи близького та далекого зарубіжжя, адже «Порадниця» завжди була і залишається відвертою, щирою і незламною. Саме тому для багатьох людей вона стала супутником життя», – ці слова панни Ярослави особливо нас схвилювали.

А от директор бібліотеки Наталія Морозова зауважила, що одна справа кожного дня читати «Порадницю», а зовсім інша – поспілкуватися з тими, хто, незважаючи на труднощі сьогодення, творить видання. «Багато хто вважає, що книги, газети та журнали на паперових носіях – це уже минуле. Однак, як показує приклад «Порадниці», вони залишаються потрібними і затребуваними. І дуже добре, що нам випала нагода з перших вуст дізнатися секрети популярності улюбленої багатьма українцями газети».

До цих слів навзаєм хочеться додати, що такі зустрічі з читачами для нас теж дуже важливі. Вони – найкращий орієнтир, який показує, в якому напрямку потрібно рухатися, що змінити, залишити чи додати.

Про особливості створення «Порадниці» й те, яким чином вдається робити її максимально наближеною до свого читача і протягом багатьох років утримувати статус одного із найбільш багатотиражного видання України, розповіла головний редактор газети Тетяна Власюк. Зокрема вона зауважила: «Хоч і настала ера Інтернету, сьогодні ми побачили, що, незважаючи ні на що, друковане слово буде жити, доки є люди, які на нього сподіваються, які хочуть його чути. Тому і газета, і книга ніколи не підуть у забуття, оскільки дарують особливе спілкування, відчуття та емоції».

Головний редактор «Порадниці» відповіла на численні запитання присутніх, презентувала свою книгу «Від джерел. Порадницька гостина» та інші видання, підготовлені у редакції. Зокрема «Бібліотечку «Порадниці», яка поки що розповсюджується через роздрібну мережу, але в планах редакції – включити її у передплату. Уже вийшло 13 тематичних випусків бібліотечки, з яких можна дізнатися «Все про звичайну картоплю» та «Секрети консервування», як зробити затишним «Наш дім», якого догляду потребують «Сунична грядка» та «Виноградні грона», а також відвідати «Помідорне царство», побувати «На баштані», відчути радість, коли «Квітує підвіконня», дізнатися які ж вони «Знайомі незнайомці» тощо. До речі, гості й господарі обмінялися подарунками – звісно, книжковими.

З розповіді начальника відділу передплати та маркетингу Оксани Хронюк присутні дізналися, який шлях проходить «Порадниця», аби потрапити до свого читача, та про конкурс «500 подарунків від «Порадниці». Уже відбувся перший розіграш і найближчим часом переможці отримують свої призи. Однак передплата триває, а отже, ще можна встигнути взяти участь у його другому турі.

Своїми враженнями про «Порадницю» поділилися присутні на зустрічі її прихильники. Наприклад, свою історію знайомства з нею повідала завідуюча відділом маркетингу, реклами та соціокультурної діяльності бібліотеки Тетяна Джуринська, яка читає нашу газету з 1998 року. За словами жінки, це відбулося завдяки мамі, котра передплачувала, читала та підшивала «Порадницю» з перших номерів. Спочатку пані Тетяна навіть не підозрювала, яку важливу роль в її житті судилося відігравати газеті. Та коли мами не стало, «Порадниця» перетворилася на місток пам’яті між нею і донькою.

А учений секретар бібліотеки Поліна Цимбалюк, котра також взяла слово, нашу газету назвала дуже позитивною, доброю, адже вона культивує людські цінності. Тут кожен читач, навіть найвибагливіший, може знайти для себе щось корисне і цікаве. А закінчила вона експромтом – продекламувала власний вірш про улюблену газету.

По-домашньому затишна, невимушена та щира зустріч з читачами у Вінницькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. К.А.Тімірязєва подарувала багато приємних та незабутніх вражень. Хоча, як нам стало відомо, були такі містяни, котрі пошкодували, бо пізно довідалися про день «Порадниці» у Вінниці. Але ми тепер знаємо напевне: ця зустріч – не остання.

Віктор Миронець.

Фото Миколи Людвічука

та зі сторінки Вінницької

ОУНБ ім. К.А.Тімірязєва у

Facebook.

Кря-кря, або щасливого плавання!

Кря-кря, або щасливого плавання!

Не секрет, що багато маленьких дітей не люблять купатися, тому їхнім батькам часом доводиться виявляти неабияку винахідливість, щоб вмовити своє чадо хоч трохи поплескатися у воді. І часто на допомогу татам і мамам приходить звичайне гумове каченя, зазвичай жовтого кольору, з яким процес купання стає набагато цікавішим.

Цю звичайну і таку просту іграшку й справді можна назвати унікальною. Адже вже понад сотню років гумові каченята дарують малечі хороший настрій. Більше того, ці каченята не мають національності, оскільки ними люблять бавитися діти у всіх куточках нашої планети. Та й дорослі теж іноді «поселяють» у своїх ванних кімнатах цих милих тваринок. Кажуть, що до палких прихильників цієї іграшки належить і королева Великої Британії Єлизавета ІІ.

Проте, якщо для когось гумове каченя є насамперед символом купання, то для інших ця іграшка може бути предметом колекціонування. І, що цікаво, такі збирачі зустрічаються майже у всіх країнах світу, а у 2007 році одна така приватна колекція, що налічувала понад 2500 несхожих одне на одного іграшкових каченят, навіть була занесена до Книги рекордів Гіннеса.

Жовті гумові каченята така популярна і відома іграшка, що їм присвячують пісні, вірші і найрізноманітніші цікаві заходи. Зокрема перегони, під час яких каченят опускають у будь-яку водойму, в якій є течія, і той, чия іграшка першою перетне фінішну лінію, вважається переможцем.

Найвідоміші подібні перегони, в яких брали участь до 100 тисяч жовтих каченят, щороку відбувалися у Сінгапурі, а у 2007 році естафету перейняли масштабніші лондонські змагання, більш відомі за назвою Великі британські перегони. Крім того, час від часу каченятам доводиться підкорювати також і морські та океанські простори, оскільки їхня здатність вільно пересуватися по воді допомагає науковцям вести спостереження за рухом підводних течій. Тож, як бачимо, сумувати їм немає часу.

Віктор Миронець.

Фото:http://poradumo.com.ua

Золота середина

Золота середина

Кажуть, що все пізнається у порівнянні, і це справді так. Бо лише сам ставши батьком, почав розуміти своїх тата й маму, які категорично не сприймали у процесі нашого з молодшою сестрою виховання вседозволеності і потурання дитячим примхам.

Скільки себе пам’ятаю, часто ображався на батьків. Точніше, не на них, а на їхню суворість та принциповість. При цьому хочу додати, що вони лише зрідка підвищували на нас голос і ніколи не били. Тож найбільшим покаранням було стояння у кутку. Та й то, скільки разів довелося таким чином спокутувати провину, можна перелічити на пальцях однієї руки.

Важко сказати, чому ми з сестрою були слухняними дітьми, знаючи, що навіть за серйозну провину не будемо покарані, так би мовити, у «класичному» розумінні (хоч батьки не залишали без уваги негативні вчинки, наставляючи нас «на шлях істинний», вони ніколи не переходили на особистості). Можливо, секрет полягає в тому, що вони ще змалку дали зрозуміти – наші пустощі їх дуже засмучують і, як наслідок, ми повсякчас намагалися контролювати свої дії, щоб цього не сталося.

Нині я вдячний батькам за їхню послідовність, завдяки якій мені вдалося уникнути багатьох халеп та прикрощів, зрозуміти, чого хочу досягти у житті. Адже тим часом, як мої ровесники пізнавали всі, не лише корисні і потрібні, а й привабливі негативні принади підліткового віку, я, заздрячи їм, займався тим, що могло допомогти реалізувати свій потенціал.

Тоді здавалося, що батьки чинять зі мною несправедливо. Ну, що такого страшного в тому, якщо кілька разів на тиждень загаєшся з друзями допізна чи по-дорослому з ними «відтягнешся»? До певного віку відповідь на це запитання проста – нічого. Лише з часом починаємо розуміти, що така поведінка веде до сумних наслідків, бо сприяє появі шкідливих звичок і збільшує ймовірність потрапляння у неприємні ситуації. Добре, коли є можливість переступити через труднощі, забути про них й почати все, як кажуть, з чистого аркуша. Але ж часто буває так, що змінювати щось уже пізно. Тоді лишається тільки кусати собі лікті і нарікати на свою недалекоглядність та довірливість.

Тепер, будучи татом чудової донечки, точно знаю, що батьки бажають своїм дітям лише добра. Тож якщо вони забороняють щось робити, у цьому, напевно, є сенс, і не слід на них ображатися. Але й батькам теж не варто впадати у крайнощі і забороняти геть усе.

Найкраще, на мою думку, завжди і у всьому шукати компроміс. Бо лише розуміючи одне одного, в чомусь поступаючись, а деколи і наполягаючи на своєму, можна зберегти хороші стосунки між членами родини.

Віктор Миронець.

Фото Євгена Добриніна.