Цікаво про СМАЙЛИ :)

Посмішка замість "смайлика"

Сьогодні важко уявити наше життя без Інтернету, а всесвітню мережу у свою чергу без "смайликів" – графічних зображень, утворених із розділових знаків, за допомогою яких можна зобразити емоції. Однак хоч найбільшу славу "смайлики" здобули в еру Інтернету, народилися вони задовго до його появи. І хтозна, можливо, саме тому сьогодні їх можна побачити повсюди, а не тільки на моніторі свого комп'ютера.

Головне його призначення, звичайно ж, підняття настрою, і багато хто вже просто не може обходитись без таких "усміхнених облич", бо "смайлик" й справді успішно справляється із цим відповідальним завданням.

І все б нічого, якби не прикра обставина – занадто захопившись сучасними модними тенденціями, ми потроху стали забувати, як виявляти емоції не графічно, а мімікою, спілкуватися "живими" словами, а не на форумах, у чатах, блогах чи "асьці", писати одне одному справжні повноцінні листи, а не коротенькі sms-повідомлення. Та найприкріше, що озирнувшись, побачимо вельми тривожну тенденцію – багатьох наших сучасників дедалі менше цікавлять події, що відбуваються за межами їхнього власного маленького світу – світу соціальних мереж, онлайн-ігор й всього, що пов'язане з Інтернетом і мобільними телефонами.

Людей, які, йдучи по вулиці, майже не відривають погляд від модної "мобілки" чи кишенькового комп'ютера, сьогодні можна побачити не лише у великих містах, а й у сільській місцевості. Іншими словами, тих, для кого весь світ умістився в маленькому сенсорному дисплеї. І байдуже, що навкруги буяє цвітом весна, радує різнотрав'ям літо, вражає неймовірно красивою палітрою кольорів осінь чи дарує морозну свіжість зима. Усього цього вони не помічають, адже в компактному електронному пристрої теж існує своє життя, вирують пристрасті та емоції.

Якщо вірити затятим прихильникам технічних новинок, віртуальний світ набагато зручніший, ніж справжній, бо дарує можливості, про які в реальності можна лише мріяти. Зокрема за бажанням будь-якої миті можна виправити всі помилки, "видалити" друга і знайти нового, змінити свій імідж чи й взагалі розпочати інше віртуальне життя з новим ім'ям (а точніше – ніком) та новою біографією.

Однак це лише на перший погляд може здатися, що все так просто. Насправді ж той, хто нічого навколо себе не помічає, поступово стає некорисним, а отже, непотрібним для інших людей, бо ніколи й нікому не допомагає. І не тому, що такий поганий, а просто через незнання їхніх потреб. А ще рано чи пізно дасть про себе знати самотність, від якої не зможуть врятувати сотні чи навіть тисячі віртуальних друзів. Адже це під силу лише тим, хто поруч з нами, а не з другого, невидимого, боку мерехтливого монітора.

Навіть страшно подумати, що може статися із суспільством, коли більшість з нас перетвориться на автономних і відірваних від життя осіб, мешканців віртуального світу. На жаль, цей процес стрімко набирає обертів. І сучасне покоління дітей, які майже від народження оточені різними новітніми технічними пристроями, на яких часом розуміються краще, ніж деякі дорослі, яскравий тому приклад.

Зрозуміло, зупинити тотальну комп'ютеризацію неможливо. Зрештою це й непотрібно. Кожна медаль має два боки, тому корисні можливості, які дає нам всесвітня мережа, – колосальні. Просто потрібно правильно, обдумано, відповідально і без надмірного фанатизму ними користуватися. А це стане можливим лише тоді, коли усвідомимо, що ніякий "смайлик" не може замінити щирої, теплої та справжньої усмішки.

Віктор МИРОНЕЦЬ