Доступна альтернатива

Доступна альтернатива

Людство почало мріяти про нього від часу своєї появи на Землі. Причому ці мрії й досі об'єднують багато, на перший погляд, не пов'язаних між собою культур і націй, найкращі представники яких тисячоліттями безрезультатно намагалися знайти способи здійснити нездійсненне. І лише останніми десятиліттями наука майже впритул наблизилась до пізнання багатьох таємниць буття, й учені через засоби масової інформації дедалі частіше натякають, що заповітна мрія людства може здійснитися вже найближчим часом. Але чи будемо від цього краще жити і чи не стане це початком кінця? Як ви уже, напевно, здогадалися, йдеться про безсмертя.

Питання вічного життя завжди цікавило людський розум і хвилювало душу. Про це розмірковували філософи і моралісти, діячі мистецтва і літератури, педагоги і медики, державні мужі й звичайні "маленькі люди". Здавалося б, у бажанні безсмертя немає нічого крамольного і протиприродного, однак людина не була б людиною, якби не прагнула водночас іще й втілення в життя вислову: "Якщо їсти мед, то ложкою". Тобто якщо жити вічно, то – не старіючи і не страждаючи від хвороб, поєднуючи в собі енергію юності та мудрість зрілості. Погодьтеся, це слушно, адже інакше кому воно потрібне, те вічне життя?

А припустімо, що нам нарешті даровано безсмертя, і старість більше не загрожує. Що будемо робити далі й чи цінуватимемо життя так, як нині? Напевно, ні. Адже, будьмо відверті, розуміння справжньої цінності, а водночас і сенсу життя, можливе саме через усвідомлення його скінченності.

Можна також припустити, що наслідком безсмертя стануть нудність, безініціативність та інертність, бо навіщо поспішати щось робити? А якщо до цього додати ще й перенаселення планети, яке навіть тепер гостро відчувається, то про подальший розвиток людської спільноти годі і мріяти.

Та головною проблемою, що неодмінно постане перед людством, якщо воно здобуде безсмертя, буде пошук відповіді на запитання: "А що ж робити з душею?" Бо не секрет, що правила і закони нашої поведінки незалежно від віросповідання регламентуються і беруть початок з віри у безсмертя людської душі та життя після смерті. Десять біблійних заповідей є універсальним порадником, як готуватися до Божого суду, на якому відповідатимемо за кожен свій вчинок, аби отримати право вічного життя на Небесах. І навіть переконані атеїсти, напевно, погодяться, що ці заповіді, як і Біблія в цілому, відіграють важливу роль у стримуванні нас від поганих вчинків. Коли ж людське тіло стане безсмертним, то не буде й потреби турбуватися про душу, і дотримання норм поведінки залежатиме лише від наявності чи відсутності совісті у кожної окремо взятої людини. Про наслідки такого розвитку подій страшно подумати.

Крім того, людство ще не доросло (і, з огляду на уроки історії, які ми вперто не хочемо засвоювати, не скоро доросте) до безсмертя. Як кажуть, сірники – не іграшка, а джерело підвищеної небезпеки. Так само і з вічним життям.

Тому, напевно, єдиною альтернативою безсмертю залишається довголіття. Адже, за словами вчених, ресурс людського організму в середньому становить 120 років, і за певних умов використати його сповна може практично кожен з нас. Для цього потрібно зробити всього дві важливі речі – стати більш толерантними, добрими та врівноваженими. І, звичайно, дбати про здоров'я.

Віктор Миронець