"Ти казала у вівторок... "

Людський характер, або, як ще кажуть у народі, натура – незбагненна річ. Поважні філософи, мислителі і митці століттями намагалися дослідити внутрішній світ людини, однак він і досі залишається terra incognitae (невідомою землею), що не дуже то й дивує, оскільки, зізнаймося чесно, ми часто не розуміємо навіть себе і мотивів деяких своїх вчинків, не кажучи уже про розуміння тих, хто нас оточує. Іншими словами, буває, думаємо одне, кажемо друге, а робимо взагалі третє.

Така поведінка, звичайно, не прикрашає людину, і ми це чудово розуміємо. Тому "на людях" намагаємося триматися у межах допустимого і найчастіше грішимо розбіжністю думок та вчинків щодо близьких і рідних. Вони ж бо все зрозуміють і пробачать. При цьому нерідко забуваємо, що найболісніші моральні травми – це ті, які отримуємо від найближчого оточення. І якщо пережити підступність чи розчарування від чужої людини можна, хоча б заспокоївши себе тим, що з нею дітей не хрестити, то удар у спину від когось із рідних може надовго вибити з колії, а то й взагалі поставити хрест на стосунках.

Це стосується і невиконання своїх обіцянок. Адже у родинному житті часто буває, як у відомій народній пісні, у якій чоловік скаржиться на жінку і дорікає їй: "Ти ж мене підманула, ти ж мене підвела". Так і ми, буває, даємо обіцянки просто так, аби від нас відчепилися, а коли настає час звітувати про виконання даного слова, як правило, віджартовуємося, мовляв обіцяного три роки чекають.

Але жарти – жартами, а осад від такого ставлення залишається гіркий. І навіть якщо ваша друга половина у подібній ситуації вдала, що зрозуміла жарт, будьте певні, її (його) серце стиснув біль розчарування. Якщо ж таке повторюється часто, начувайтеся – можете накликати біду, бо рано чи пізно навіть найміцніший терпець може увірватися. До речі, не має істотного значення, що саме обіцяємо. Важливий сам факт виконання або невиконання обіцяного.

Мудрі люди давно сформулювали просте, але напрочуд дієве правило: "Краще не обіцяти, ніж потім не дотриматися даного слова". Звичайно, у житті все може статися, й іноді здійснити задумане не вдається з цілком об'єктивних причин. Та ці винятки не виправдовують тих, хто полюбляє розкидатися обіцянками. А такі люди, погодьтеся, серед нас є.

У свою чергу, ця обставина вимагає від нас уважності і обережності, адже, як підказує саме життя, найбільше обіцяє той, хто зазвичай не вміє відповідати за свої слова.

Віктор МИРОНЕЦЬ