Правда і домисли

Правда і домисли

Серед нас досить часто можна зустріти людей, яким лише дай когось покритикувати, ретельно «обмити» всі кісточки і висловити своє невдоволення вчинками інших. І байдуже, що під приціл часто потрапляють незнайомці – пліткарям однаково, об кого «чухати» свій язик. Плітки – явище неоднозначне, і у різних суспільствах вони мають власні, часом навіть протилежні трактування. Зокрема у середньовічній Англії пліткарями називали чоловіків, які полюбляли добре випити з друзями, або найкращих подруг, які допомагали господині дому під час пологів. Іншими словами, це поняття стосувалося близьких до родини людей, які володіли недоступною для сторонніх інформацією, що за певних обставин (наприклад, під дією алкоголю) могла стати надбанням широкої аудиторії. З тих часів у більшості західних країн під пліткою мають на увазі публічне озвучення цілком достовірних фактів приватного характеру.

На відміну від Заходу, у нас з плітками склалося зовсім по-іншому, і достовірністю від більшості з них навіть не пахне. Найчастіше чутки породжують неточні або завідомо неправдиві факти, а пліткарство в Україні ще у часи наших дідів-прадідів стало своєрідним мистецтвом. Тому «професійним» пліткарем може стати далеко не кожен. Для цього теж потрібно мати хист і специфічний склад характеру.

Цікаво й те, що всі завзяті пліткарі вірять у виконання ними благородної місії, мовляв: «Ми ж праві і добиваємося лише того, щоб цих відступників навернути на праведний шлях». Насправді ж ніякого благородства тут немає, бо поняття «праведного» шляху у них своє, і часто воно відрізняється від бачення більшості людей. Адже, як правило, плітки розпускають заздрісники, невдахи і люди, схильні подавати себе у більш вигідному світлі, значно перебільшуючи власну значимість та знання.

Це можна назвати «невиліковною» формою пліткарства, бо ще також існують його ситуативні прояви, коли за певних обставин особа створює або долучається до створення чутки. Згідно з дослідженнями найбільш схильні до цього люди, які потрапили у нову соціальну групу – новий колектив чи у коло нових сусідів після зміни місця проживання. Вони можуть легко втягуватися у процес поширення пліток і, як свідчать спостереження, багато новачків беруть у ньому найактивнішу участь, навіть більшу, ніж пліткарі-старожили. Це зумовлено тим, що через участь у поширені пліток відбувається своєрідна адаптація у незнайомому середовищі й одержання неофіційної інформації про новий колектив.

За допомогою неправдивих чуток і наклепів багато пліткарів сподіваються «відвоювати» найкраще й уже освоєне іншими місце під сонцем чи здобути авторитет у суспільстві, не враховуючи той важливий факт, що справжнього людського щастя пліткарство ще нікому не подарувало, а от горя завдало чимало. Розбиті шлюби, знищені кар’єри і понівечені долі – ось головний врожай і здобуток пліткарів. І найгірше те, що кожен із нас будь-якої миті може стати жертвою «злих язиків», бо так уже повелося у нашому суспільстві – в кожному, незалежно від розміру і кількості жителів, українському населеному пункті та майже у кожному трудовому колективі обов’язково знайдуться особи, ласі до поширення пліток.

Боротися з пліткарством нелегко, але можливо. Цьому навіть сприяє законодавство. Зокрема відповідно до п.4 ст.32 Конституції України кожен вправі вимагати у судовому порядку спростування недостовірної інформації про себе і членів своєї сім’ї, а також відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди. Тому ніколи не бійтеся захищати свою честь та гідність.

Любителям же поширювати «стовідсотково правдиві» чутки, використовуючи для цього власну уяву і домисли, не зайве нагадати, що вони порушують моральні норми поведінки і рано чи пізно обов’язково будуть за це покарані. Якщо не у земних судах, то на Божому точно. Добре подумайте над цим. Може, ще не пізно схаменутись.

Віктор Миронець.