Хто в домі головний?

Хто в домі головний?

Так ще з діда-прадіда повелося, що молодята під час церемонії одруження нехитрим і усім добре відомим способом намагаються з’ясувати, хто в їхній новоствореній родині буде головним. І хоч насправді це лише данина традиції, дехто занадто серйозно сприймає обряд і навіть трохи розчаровується, якщо не ступить першим на весільний рушник. Можна скільки завгодно іронізувати з цього приводу, говорити, що то все балачки і неправда – про вплив обряду на подальше подружнє життя, однак, саме бажання головувати в родині дуже часто стає каменем спотикання та причиною гучних сімейних конфліктів.

І якщо ще кілька сотень років тому запитання: «Хто в домі хазяїн?» належало до категорії риторичних, бо тоді й так було зрозуміло, що це – чоловік, то у наш час, коли жінки активно захищають свої права, воно зазвучало зовсім по-іншому.

Візьмемо для прикладу один із найголовніших аргументів на користь старшинства в сім’ї представників сильної половини людства – заробляння грошей. Хоч би що казали про його непорушність, сьогодні вже нікого не здивуєш тим, що часом жінки можуть заробляти більше. Тож хочемо того чи ні, поняття «здобувач» втратило своє первинне значення і більше не стосується лише чоловіків. І навіть якщо жінка ніде не працює, а веде домашнє господарство, це теж ще не привід перебирати на себе всі лаври головного керманича в домі.

До речі, у середовищі чоловіків часто можна почути виправдання, що навіть у посланнях апостола Павла зокрема зазначено: «…дружина нехай боїться (свого) чоловіка» (Єф.5.33), а отже, питання главенства в родині можна вважати вирішеним. І хоча зазначене й справді має місце, головна помилка тут у тому, що ці слова апостола вирвали з контексту, а тому вони не передають основної суті послання, в якому йдеться про основу злагоди – послух у любові. Крім того, чоловіки часто забувають або ігнорують інші слова апостола про те, що вони повинні любити своїх дружин, як власні тіла, тобто як самих себе.

На користь головування в родині жінки теж говорить немало аргументів, зокрема те, що родина – це не просто союз двох люблячих сердець, а й відповідна атмосфера – затишок, чистота та порядок, за якими зазвичай стежать саме дружини. Також є думка, що жінки більш відповідальні і можуть успішніше за чоловіків вирішувати проблеми. А раз так, то виходить, що вони й повинні бути головними.

Дискусія щодо того, хто з членів подружжя насправді заслуговує на главенство в родині, точиться уже багато десятиліть і триватиме ще дуже довго. Адже обидві сторони суперечки наводять переконливі аргументи на свою користь. При цьому в запалі з’ясування істини забуваємо найголовніше – в кожній родині повинні домінувати лише любов, повага, розуміння, а не егоїзм і амбіції.

Тож, очевидно, найкраще, коли у вашому домі буде два господарі – ви і ваша половинка. Недарма ж кажуть, що спільними зусиллями можна й гори перевернути.

Віктор Миронець.