Не запитуйте зайвого

Не запитуйте зайвого

Ні для кого не секрет, що любов і вірність – головні підвалини міцної родини. Але навіть найпалкіше кохання не завжди може врятувати шлюб, якщо на початку подружнього життя чоловік і дружина не навчаться розуміти, довіряти одне одному і керувати своїми емоціями.

Кожна людина вкладає свій зміст у поняття «родинне щастя». Для декого це турбота про сімейне вогнище, для інших – можливість постійно бути поруч із коханою людиною. Однак найчастіше, говорячи про нього, маємо на увазі взаєморозуміння. І це природно, бо кожен хоче, щоб його розуміли. Але, на жаль, іноді забуваємо, що розуміння чекають також і від нас. Тож, будучи тактовними з оточенням, можемо тиснути на кохану людину. Усміхаємось на роботі, а вдома дозволяємо собі бути похмурими, незадоволеними, дорікати й вимагати замість того, щоб попросити. За таких умов виникає ризик переростання невдач у власних справах в родинні конфлікти, привід для яких знайти не так уже й важко. Чим це може закінчитися, говорити зайве.

Уникнути загострення родинних стосунків на так званому «робочому ґрунті» можливо, лише розмежувавши працю та сім’ю. Повернувшись додому після напруженого трудового дня, пов’язані з роботою клопоти потрібно залишати за порогом і переключитися на рідних людей. Звісно, це не означає, що ніхто не має знати, чим ми займалися цілий день. Але важливо саме розповідати, а не дорікати і звинувачувати, мовляв це ти винна (винний) у тому, що мені чогось не вдалося зробити. А ще краще, розказавши про якусь проблему, попросити у партнера поради. Таким чином дамо зрозуміти, що довіряємо і прислухаємося до думки другої половини. Крім того, можливо, і справді почуємо слушну пораду.

Довіра – це той камінь у родинному фундаменті, який робить стосунки міцнішими. Якщо його вилучити, похитне ця вся конструкція. На жаль, не всі це усвідомлюють. Є люди, які надмірно контролюють свою другу половину, не враховуючи, що кожна людина має право на власні думки, друзів, вподобання та хобі. Час від часу кожному з нас хочеться побути на самоті, пройтися містом, погуляти в парку чи просто посидіти на лавочці поблизу будинку, поринувши у власні думки. І прискіпливі запитання: «Як?», «Де?», «Коли?», «З ким?» аж ніяк не сприятимуть хорошим стосункам, бо така розмова, як правило, дратує і того, хто запитує, і того, кого запитують. Тож, якщо хочемо, щоб нам завжди говорили правду, очевидно, треба намагатися не запитувати зайвого.

Віктор Миронець.