До дружини… в гості

До дружини… в гості

Час на місці не стоїть, і на зміну традиційному сімейному укладу приходять нові тенденції і течії. Здебільшого вони намагаються поєднати набутки попередніх поколінь із реаліями сьогодення, щоб створити ідеальну модель сімейного життя. І все було б добре (мета ж благородна), але… На жаль, не завжди експерименти дають очікуваний результат.

Серед традиційних форм сімейних стосунків останнім часом дедалі більшої популярності набуває так званий «гостьовий» шлюб, коли офіційно зареєстроване подружжя живе окремо – в різних квартирах чи навіть у різних містах. Члени такого подружжя не ведуть спільного господарства і на перше місце, як правило, ставлять не почуття, а комфортність свого життя. Час від часу вони зустрічаються, щоб «вийти у світ», ходять одне до одного в гості, разом їздять у відпустку. Решту часу чоловік і дружина вільні від сімейних зобов’язань і живуть власним життям.

Хоч «гостьові» шлюби особливої популярності набули саме нині, це явище не нове. Воно виникло ще століття тому в богемному середовищі творчих людей (художників, музикантів, акторів, письменників), для яких мистецтво було важливішим за тихі сімейні будні, а тому вони будували своє подружнє життя так, щоб ні чоловік, ні дружина не заважали роботі. Згодом їх почали наслідувати й інші забезпечені люди.

Однак це були вимушені «гостьові» шлюби. Вони, до речі, не дивина і тепер (причини – тривалі відрядження чи робота в іншому місті). В такому разі «гостьовий» шлюб – тимчасове явище, і якщо нічого не стане на заваді, подружжя обов’язково знову об’єднується. Коли ж вибір «гостьових» стосунків роблять свідомо, то, як свідчить статистика, на більшість із них чекає розрив.

Дослідження соціологів свідчать, що більшість українців «гостьові» шлюби не схвалюють, третина – підтримує, а кожному десятому взагалі до цього байдуже. Середній вік тих, хто зважується на такі сімейні стосунки, – 30–40 років, але останнім часом посилюється тенденція до омолодження. І якщо для людей старшого віку «гостьові» шлюби можуть стати у пригоді (людям, які реалізувались у житті, але довго прожили самі, важко змінювати свої звички і пристосовуватися до партнера), то молодим подружжям, як правило, нічого доброго вони не приносять.

Прихильники «гостьових» шлюбів стверджують, що вони сприяють тривалому збереженню «свіжості» і новизни стосунків, усувають проблему побутової несумісності, дають більше вільного часу і можливість розв’язувати безліч питань самостійно, позбавляють надокучливих запитань «коли прийдеш?» і «де ти був (була)?». Та якщо вдуматися в ці слова, стає зрозуміло, що за ними приховуються відсутність відповідальності, підтримки, розуміння, довіри і, зрештою, кохання. Адже якщо двоє людей люблять одне одного, то обов’язково житимуть разом.

До занепаду інституту сім’ї, кризи традиційного та популяризації «гостьового» шлюбу, хоч як це дивно, значною мірою призводять стрімкі соціальні зміни і науково-технічний прогрес. На жаль, на зламі тисячоліть, ми стали занадто залежними від благ цивілізації. Наприклад, для прання, прасування і приготування їжі давно винайдені відповідні технічні засоби, а для ремонтних, будівельних і сантехнічних робіт є спеціальні служби. Не зміцнює підвалини традиційного шлюбу і популярність вільних статевих стосунків між чоловіками та жінками.

Як правило, дітей, народжених у таких шлюбах, виховує матір. Тобто на жіночі плечі лягають ті самі клопоти, що й у звичайній родині, але без щоденної підтримки чоловіка, який може приходити частіше, а може і взагалі не з’являтися у житті свого чада.

Та найбільша проблема, застерігають психологи, що у майбутньому дитина, яка виросла у «гостьовому» шлюбі, з великою ймовірністю може вибрати таку саму форму сімейних стосунків і буде не більш ніж гостем у житті своїх дружини (чоловіка) і дитини.

Разом з тим треба визнати, що про користь і шкоду «гостьових» чи інших не традиційних і традиційних шлюбів можна говорити багато, але життя вносить у наші долі корективи. І якщо змінити рішення не можливо, то слід хоча б подбати про зменшення негативних наслідків.

Зокрема фахівці радять пояснювати дитині те, що відбувається в сім’ї, бо навіть якщо батьки живуть окремо, але вважають себе сім’єю, виконують свої зобов’язання і домовленості, то дитина може почуватися цілком щасливою. Головне – вона має відчувати батьківську любов.

Кожен з нас має право будувати своє родинне щастя, як вважає за потрібне. Однак вибираючи форму подружнього життя, не забуваймо, що саме інститут традиційного шлюбу з його віковою історією є основою суспільства.

Віктор Миронець.