Феномен долі

Феномен долі

Тарас Шевченко свого часу писав: «У кожного своя доля і свій шлях широкий…» Важко не погодитися із цими мудрими словами. Але що таке доля? Це запитання, напевно, хоча б раз ставив собі кожен з нас. І, будьмо відвертими, однозначну відповідь на нього знайти нелегко.

Людство споконвіку намагається з’ясувати сутність і походження тієї могутньої сили, яка керує життям. Ця сила має багато назв – доля, карма, фатум, рок, талан, фортуна, божественне провидіння, мойра. Та хоч би як ми її назвали, вона й досі, як і тисячі років тому, залишається незбагненною. І, очевидно, буде такою ще дуже довго. Хоча спроби осягнути неосяжне, започатковані давньогрецькими та римськими філософами, ніколи не припинялися і нині активізувалися з іще більшою силою та ентузіазмом.

Ще давньогрецький філософ-стоїк Сенека розглядав долю, як причину всіх причин і часто повторював, що: «закон долі робить своє право». Подібної думки дотримувався і давньоримський поет Вергілій, який у своїй безсмертній у віках «Енеїді» висловив припущення про підвладність долі людей – «маріонеток у її руках». А от ще один видатний філософ античності Аристотель, навпаки, вважав не долю, а матерію та розум рушійними силами життя, бо лише «чистий розум знає все майбутнє і що минуло, вміщає в собі всю вічність».

Цікаву думку щодо розуміння долі висловив свого часу давньоримський політичний діяч і оратор Марк Тулій Цицерон: «Якщо пороки можуть статися від природних причин, то їх викорінювання і повне знищення залежить уже не від цих причин, а від нашої волі, старання, вправ».

Говорячи про долю, варто згадати ще один відомий вислів «Кожен – коваль своєї долі», який належить римському полководцю Аппію.

Було своє уявлення про силу, що керує життям, й у слов’ян, які з-поміж інших своїх богів поклонялися і богині Долі. Вони вірили, що саме Доля визначає призначення людини і при народженні наділяє немовлят усіма чеснотами, пророкує їм майбутнє. І щоб умилостивити богиню, наші далекі предки робили їй подарунки. Зокрема восени на свято Долі (24 листопада) дівчата готували кашу і в горнятку виносили її за поріг, промовляючи: «Доле, Доле йди до нас кашу їсти!» А в лютому, святкуючи Стрітення (зустріч Зими з Весною), пращури просили у Долі «збіжжя, теплу одежу ще й силу ведмежу».

У середньовічній Європі чимало жителів вважали, що все у «руках Божих», і саме абсолютне Боже провидіння й становить феномен долі. На відміну від більшості європейців, українські тогочасні мислителі плекали думку про те, що існує шлях перетворення життя на театр, у якому людина виконує різні ролі з їхньою різною доленосною функцією. Це зокрема підтверджує епітафія Григорія Сковороди: «Світ мене ловив, але не спіймав».

Що ж до сучасних трактувань поняття «доля», то їх так багато, що вважати правильним якесь одне – практично неможливо. Тому кожен для себе сам повинен вирішити, для чого він прийшов у цей світ. При цьому, слід враховувати, що події у нашому житті – тісно пов’язані одна з одною, тож від кожного конкретного вчинку залежать усі наступні. Існує навіть припущення, що ця залежність і є насправді долею. Саме тому крокувати по життю потрібно так, щоб потім «не було соромно за безцільно прожиті роки».

Віктор Миронець.