На все свій час
Як, напевно,
багато інших дітей, останнім часом моя донька дедалі частіше питає про війну,
хоч дівчинці лише п’ять років, а вдома при ній ми з дружиною не ведемо розмов
про тривожні події сьогодення. Тож єдиним місцем, де вона могла все почути, як
з’ясувалося згодом, був дитячий садок.
Спочатку згадки
про війну були нечастими і зринали з доньчиних вуст у вигляді запитань на
кшталт: «А війна – це страшно?», «Чому гинуть люди?», «А нас не вб’ють?» тощо.
Довелося шукати правильну, а головне – безпечну для дитячої психіки відповідь.
Потім донька почала з вражаючими подробицями розповідати вигадані історії про
те, як на війні убили її подружок та друзів. А нещодавно, прийшовши з дитячого
садочка, раптом почала плакати. Заспокоїли і з’ясували причину сліз:
виявляється, донька була переконана, що на війні гинуть переважно діти…
Це стало
останньою краплею, і наступного дня я поцікавився у вихователя, звідки донька
дізналася таку страшну інформацію. Вихователь запевнила, що вона нічого
подібного дітям не розповідає, а інформація – від дітей, чиї батьки дивляться й
обговорюють новини в їхній присутності.
Щоб хоч якось
вплинути на ситуацію й зупинити потік негативу, дізнався прізвища порушників
психологічного клімату в групі і провів із їхніми батьками «виховні» бесіди.
Виявилося, всі вони не замислювалися, що перегляд новин може спричинити в
дитини тривогу, яка потім передається її ровесникам. На щастя, нині в дитсадку
розмови про війну припинилися. Діти повернулися до звичного ритму життя, й
іграшки, як і належить у дошкільному віці, цікавлять їх більше, ніж воєнні дії.
Тож завжди
захищайте інтереси своїх дітей. Побачивши вплив на них негативної інформації,
перекрийте всі можливі джерела її надходження. І не бійтеся здатися панікером,
адже здоров’я і душевна рівновага дітей значно важливіші.
Віктор Миронець.
Комментариев нет:
Отправить комментарий