Не бійтеся ділитись досвідом

Не бійтеся ділитись досвідом

Про те, скільки позитивних емоцій дарують нам успіхи наших дітей, мабуть, годі й говорити. Всі ж бо, напевне, літали на сьомому небі від щастя, почувши, наприклад, перше дитяче «мама» чи «тато» або побачивши перші несміливі кроки.

Зазвичай ми любимо гордитися перед знайомими дитячими досягненнями та здібностями і дуже переживаємо, коли здається, що не справляємося з батьківськими обов’язками, а наші діти не такі жваві і розвинуті, як сусідські. При цьому не враховуємо дуже важливу обставину – всі діти різні, по-своєму унікальні і здібні. Одні стають на ніжки дуже рано, однак пізно починають ходити, другі пізно починають стояти, але майже одразу ідуть. Так само і з мовою та іншими моментами фізичного й розумового розвитку. Крім того, знати і вміти все й одразу неможливо, тож і батькам, і дітям доводиться вчитися, як кажуть, з чистого аркуша. А цей процес не завжди буває без падінь та прорахунків.

Однак помилятися не страшно, бо кожен може схибити. Важливо робити зі своїх прорахунків висновки, набувати досвід і не наступати двічі на ті самі граблі. А головне – не лінуватися застерігати від цього інших, ділячись своїми знаннями та спостереженнями.

Віктор Миронець.
Фото Марії Панової.