Величне кохання

Величне кохання

…Я зробив маленький ковток і благодатне тепло розлилося по усьому тілу. Що не кажіть, а наш земляк Юрій Кульчицький таки молодець. Це ж треба було майже першим у практично ще середньовічній Європі здогадатися відкрити кав’ярню. Й досі мурахи пробігають по спині, коли думаю про те, що якби не українська винахідливість віденського емігранта Кульчицького, то ми могли б і до цього часу сидіти без кави, або як турки пили б її без цукру…

Повість «Характерник»

Про зародження їхніх палких почуттів люди говорять всяке. Хтось грішить на випадковість, інші вказують на закономірність. Час та дату їхнього знайомства теж називають різні. Усі погоджуються лише в одному – це й справді величне кохання, яке пройшло силу-силенну випробувань, не втративши при цьому свого блиску. Однак, якщо копнути глибше, то можна досить легко з’ясувати головних дійових осіб цієї вистави, як зрештою і час, коли вона відбувалася.

Хоч як дивно, насправді їхня лав сторі почалася задовго до зустрічі. Знаєте, так іноді буває, коли дві незнайомі половинки інстинктивно відчувають існування одна одної і всім своїм єством прагнуть зустрітися, аби злитися у одне ціле, щоб потім довіку бути разом. Навіть кажуть, що саме так і виникають справжні почуття.

Отже, 20 вересня 1683 року під Віднем відбулася велика битва, внаслідок якої столицю Габсбургів було нарешті визволено від тривалої облоги турецьким військом. За іронією долі, значний внесок у цю перемогу судилося зробити уродженцю Львівщини Юрію Кульчицькому, який, крім різних преференцій від міської влади, на знак вдячності за свою звитягу отримав в подарунок юну полонянку. Виявивши неабиякі організаторські здібності, новаторський підхід до справи та трохи доклавши зусиль, він дуже швидко зумів прославити дівчину-чужоземку, як першу і неповторну красуню Відня.

Йшли роки. Справи у нашого земляка ладились дедалі краще, а дещо незвична і екзотична для європейського ока краса колишньої полонянки зачарувала тисячі закоханих у неї сердець. Та якось, збираючись у подорож на Батьківщину, Юрій Кульчицький вирішив узяти із собою і її, навіть не підозрюючи про те, що йому випала честь стати «хрещеним батьком» великої любові.

…Вони зустрілися тихої осінньої пори і одразу навік захворіли одне одним. Кажуть, що саме тоді й народилося безсмертне у віках почуття – кохання гордовитої Кави та поблажливого до неї Львова.

Віктор Миронець.

P.S. Цю легенду під час недавнього візиту до Міста Лева мені навіяв запашний аромат Львівської кави.