Живі іграшки

Живі іграшки

Багато батьків не з чуток знають, як це «чудово», коли дитина спить в одному ліжку з татом та мамою. Так само, як і про наслідки такого відпочинку, коли ніхто з членів родини не висипляється. Однак мріяти про хороший спокійний сон часто не випадає навіть тоді, коли малюка нарешті вдається вмовити спати у власному ліжечку.

У нашому випадку все відбувалося приблизно так: донька вмощувалася у своєму ліжку, і хтось із дорослих, частіше тато, сідав поруч і починав розповідати казку чи якусь цікаву історію. Потім, якщо донька не засинала до закінчення розповіді, що було лише зрідка, відбувався ритуал обміну поцілунками та взаємними побажаннями на добраніч та солодких снів.

Однак найцікавіше чекало попереду, адже головною доньчиною вимогою перед згодою почати спати лише у власному ліжку було те, щоб або тато, або мама цілу ніч сидів біля неї і оберігав її сон. Звичайно, ніхто цього не робив, і тільки-но донька засинала, ми поверталися до себе в ліжко. Добре, якщо вона не прокидалася вночі, бо коли це траплялося, починалися сльози та образи.

Звичайно, так тривати довго не могло, тож довелося шукати вихід із ситуації. Рішення, як часто буває, виявилося простим – одного разу дружина розповіла доньці дуже цікаву історію про іграшки. В кінці розповіді вона наголосила на тому, що коли дітки засинають, іграшки оживають і охороняють їхній сон. Тому не потрібно боятися, бо іграшки завжди чатують біля її ліжечка. Ці слова подіяли, і з того часу донька завжди спить сама.

Сподіваюсь, наш досвід стане у пригоді, тим більше, що історію про живі іграшки можна використовувати і в інших ситуаціях.

Віктор МИРОНЕЦЬ.