Універсальна мова

Універсальна мова

Є люди, які досконало володіють кількома іноземними мовами, завдяки чому можуть почуватися невимушено у будь-якому товаристві. Називаємо їх поліглотами і тихо мріємо й собі опанувати це чудове мистецтво вільного спілкування, що значно розширює можливості для цікавих, корисних знайомств та засвоєння нових знань, відчиняючи багато дверей на тернистому шляху до успіху.

Однак на нашій планеті існує близько 7 тисяч мов, із яких 40 – найпоширеніші, що неабияк ускладнює завдання. І є лише одна по-справжньому всесвітня, без перекладу зрозуміла кожному будь-де. Мова, якою, за словами німецького письменника Бертольда Авербаха, душа розмовляє з душею. Як ви уже, напевно, здогадалися, це музика.

Провівши численні незалежні одне від одного дослідження, вчені з різних країн майже одноголосно стверджують, що й справді музиканти в усі часи розмовляли і продовжують розмовляти однією, зрозумілою усім людям, мовою, передаючи настрій через зміну музичних інтервалів. Особливо в цьому плані цікаве дослідження німецького вченого Тома Фрітца, який кілька років тому здійснив подорож у віддалений гірський масив Мандара, що в африканському Камеруні. Там живуть племена мафа, які ніколи не чули музики. Більше того, в їхній мові немає навіть такого слова. Однак коли науковець увімкнув на своєму ноутбуці спеціально підібрані для дослідження мелодії, то неабияк здивувався, оскільки, судячи з виразів обличчя представників цієї народності, їхня реакція на різні тональності була такою самою, як і у тих, хто слухає музику постійно.

Змалку музика супроводжує нас повсюди, кожної хвилини нашого життя. Відомо ж бо, що зануритись в абсолютну стовідсоткову тишу без спеціальних засобів практично неможливо, бо навіть уночі, коли, здається, увесь світ спить, простір навколо нас наповнюють звуки. І якщо уважно прислухатися, то мелодійність можна почути в шелесті листя, подиху вітру, пташиному співі й навіть у розміреному цоканні стрілок годинника. Усе залежить від настрою і здатності в буденному бачити незвичне.

Як правило, музикою прийнято називати гармонійне поєднання звуків. Але є припущення, що це не зовсім так, оскільки кожен звук – уже музика. Щоправда, прихильники цієї думки уточнюють: часом звуки можуть зливатися або накладатися, утворюючи шум, який вони теж називають своєрідною мелодією. Головний же смисл тут, за їхніми словами, полягає в тому, що все, по суті, починається і складається з музики.

Поділяти таке, м'яко кажучи, незвичне і сміливе твердження чи ні – особиста справа кожного. Зрештою ще з дитинства у нас формуються стійкі музичні образи. Так, колискові на рівні підсвідомості насамперед асоціюються із нічною тишею, спокоєм і материнською любов'ю, танцювальні мелодії – зі святом, а марші – з тріумфальною ходою. І саме музика чи не найкраще з усіх видів мистецтва здатна передавати почуття та емоції, змушуючи наші серця пришвидшено битися чи на мить завмирати у печалі.

Хтозна, можливо, це і є причиною того, що нам важко уявити життя без улюблених мелодій та виконавців. Особливо тепер, коли технічні пристрої дають можливість робити це будь-де і будь-коли, не заважаючи іншим. Щоб поринути у чарівний світ музики, не потрібно чекати слушної нагоди увімкнути громіздкий програвач. Достатньо приєднати навушники до свого мобільного телефону. Та й із появою Інтернету на його безмежних просторах можна знайти тисячі записів, з-поміж яких щось обов'язково припаде до душі. І все б нічого, якби ми вміли правильно використовувати нові можливості. Та, на жаль, останнім часом багато людей дедалі частіше обирають для прослуховування далеко не найкращі зразки музичного мистецтва, левову частку з яких і музикою назвати важко. Пояснити це просто. Так склалося, що чимало сучасних музичних творів можна порівняти із мовним суржиком. Вони не лише не збагачують мистецтво, а навпаки, заважають йому розвиватися. Боротися з цим явищем легко. Просто потрібно обирати для себе найкраще, ігноруючи непотріб. Адже серед сучасних виконавців багато талановитих митців. Це вже не кажучи про класичну музику, яка залишається взірцем.

"Я не знаю, чи насправді ангели у присутності Бога грають лише Баха, але я точно знаю, що у своєму домашньому колі вони виконують Моцарта" – ці слова належать відомому швейцарському теологу Карлу Барту. І до них варто дослухатися.

Віктор МИРОНЕЦЬ