ПОЧИНАЙТЕ З ПОХВАЛИ

ПОЧИНАЙТЕ З ПОХВАЛИ

Кожен час від часу чує критичні зауваження на свою адресу. Навіть обґрунтовані й висловлені тактовно, вони сприймаються доволі болісно, не кажучи вже про так звану "негативну" критику, навмисно сказану з метою принизити або вивести нас із емоційної рівноваги.

Тим часом стверджувати, що критика по своїй суті явище негативне – неправильно, бо вона може бути різною. Наприклад, конструктивні зауваження розумного і компетентного співрозмовника допомагають подивитися на звичне для нас збоку, побачити власні помилки, вчасно полишити безперспективне починання чи навіть надихнути на нові ідеї і, як наслідок, зекономити час та сили.

Однак, на жаль, критика не завжди буває конструктивною і справедливою, а ті, хто приміряють на себе роль критиків, часто не вирізняються тактовністю, завдають своїми словами болю. Оливи у вогонь додає й те, що захиститися від негативу не завжди вдається. По-перше, ми живемо не у вакуумі, нас оточують найрізноманітніші люди, в тому числі й затяті любителі всіх і все критикувати. По-друге, зізнаймося чесно, у кожного з нас є недоліки, які ми не помічаємо, не зважаємо на них чи намагаємося приховати. І саме вони найчастіше стають причиною критичних зауважень на нашу адресу.

Тож якщо сховатися від них не можна, слід навчитися правильно реагувати, що насправді не так уже й важко. Для цього слід пам'ятати просту істину: в основі справді конструктивної критики немає категоричності, агресії і висміювання, вона стосується конкретної справи, а не особистості. Такі зауваження треба слухати уважно і обов'язково враховувати надалі.

Якщо ж критикою допікають недоброзичливці, переслідуючи лише егоїстичні цілі, краще сприйняти це як... похвалу. Адже якщо критикують, намагаються зачепити за живе та роздратувати, то бояться і бачать у нас конкурента й достойного суперника. Більше того, підвищити свою значимість за рахунок інших, як правило, намагаються люди із заниженою самооцінкою, ледарі й нездари, для яких агресивна критика – найлегший і найшвидший спосіб досягнути бажаного результату. Тож ставтеся до таких зауважень по-філософськи.

А от тим, хто полюбляє критикувати, вважаючи своїм обов'язком "розкривати іншим очі" на певні речі, не завадить знати арабське прислів'я: "Перш ніж сказати комусь гірку правду, змастіть медом кінчик свого язика". Іншими словами, починайте з похвали. Також забудьте про агресію, оскільки це заважає співрозмовнику почути зауваження, концентруючи його увагу лише на тональності голосу.

Та головне – ніколи не критикуйте без потреби, просто аби комусь допекти, принизити чи висміяти. "Не копай іншому яму..." Усі ж бо добре знають про можливі наслідки такого вчинку. Тому будьмо зваженими критиками, пам'ятаймо, що навіть якщо ми переконані у своїй правоті, правда не завжди на нашому боці.

Віктор МИРОНЕЦЬ