Урок наполегливості

Урок наполегливості

Дуже часто в громадському транспорті, магазинах та й просто на вулиці можна почути нарікання на життя. Мовляв, чому в одних є все і вони, мов сир у маслі купаються, а інші ледь зводять кінці з кінцями? Питання надзвичайно складне, актуальне і майже риторичне, бо відповідь на нього знайти не так просто, як здається на перший погляд.

Можна скільки завгодно перекладати на когось провину за проблеми в особистому житті – завжди порожній гаманець та невдалу кар'єру, однак це нічого не змінить, бо проблема насправді у нас самих. Точніше – у відсутності сміливості щось змінити, сказати комусь про свої почуття чи зробити крок до здійснення мрії. А, як відомо, там де страх, – немає наполегливості, без якої нічого не досягнеш.

Давайте озирнемося навколо і пригадаємо тих друзів, знайомих, однокласників чи одногрупників, які зуміли вдало реалізувати себе у житті. У кожного з них своя унікальна історія успіху. Разом із тим, є і спільні моменти, головний з яких – наявність наполегливості. Тоді як інші у відчаї опускали руки, мовляв, нічого не вдієш, бо такі часи (до речі, це виправдання було особливо популярним у 90-х роках минулого століття), вони не здавалися, підводилися з колін, знову падали, знову вставали і йшли далі до здійснення мети. Адже тільки так можна не просто здобути, а заслужити право на успіх.

А тепер подумаймо, чи й справді ми завжди намагаємося робити все можливе для того, щоб підвищити свій соціальний статус, чи, може, тоді, коли потрібно було зайнятись саморозвитком, віддавали перевагу безглуздому гаянню дорогоцінного часу перед телевізором або здавалися на півдорозі і, як кажуть, відкладали на завтра те, що можна було зробити сьогодні? Погодьтеся, хоч як неприємно це визнавати, така поведінка характерна для більшості тих, хто любить скаржитися на "лиху долю і злого сусіда".

Звичайно, всі ми люди, тому почуття страху може заволодіти кожним з нас, незалежно від віку, способу життя, соціального статусу та світосприйняття. Різниця полягає лише в умінні його долати. Те саме можна сказати про лінь і її наслідок – відсутність наполегливості.

На жаль, єдиного дієвого рецепту, як боротися із браком завзятості немає. Всі ж бо перебувають у різних життєвих обставинах, і порада, яка може допомогти одній людині, для іншої виявляється марною. Єдине, що, як правило, спрацьовує для всіх, – це хороший приклад для наслідування. Причому не обов'язково рівнятися на відому й успішну особистість, бо багатьом корисним речам можна навчитися й у... дітей.

Наприклад, останнім часом, коли якась мета починає здаватися недосяжною, завжди згадую випадок, який стався із моєю чотирирічною донькою на дитячому майданчику. Поставивши собі завдання вибратися на високу гірку не по східцях, як усі, а з того боку, де зазвичай з неї з'їжджають, вона з ентузіазмом узялася за "роботу". Однак уже після першої спроби стало зрозуміло, що все набагато складніше, ніж спочатку думала. Та відступати донька не бажала і раз по раз намагалася підкорити у той момент недосяжну висоту. Здійснити задумане їй вдалося лише після багатьох невдалих спроб. Радісний блиск в очах та щаслива усмішка. На мить мені здалося, що в момент свого тріумфу донька стоїть не на дитячій гірці, а перебуває на вершині всесвіту.

Здавалося б, мети досягнуто, однак вона вирішила закріпити свій успіх і знову взялася підкорювати "висоту". Невдачі, сльози, розчарування і нарешті солодка перемога... Додому – знесилену, але щасливу – ніс її на руках.

Для мене ця історія показова, бо яскраво демонструє, як потрібно ставитися до справи, щоб успішно її завершити. Як бачимо, насправді, секрет простий – не пасувати перед труднощами, вірити у власні сили і жити за принципом: "Очі бояться, а руки все одно роблять".

Віктор МИРОНЕЦЬ