НЕБЕЗПЕЧНА БАЙДУЖІСТЬ

НЕБЕЗПЕЧНА БАЙДУЖІСТЬ

Випадок, мимовільним свідком якого мені свого часу довелося стати, не є унікальним. Більше того, останнім часом подібне трапляється так часто, що ми зазвичай не звертаємо на це увагу, сприймаючи нехтування елементарними правилами і нормами поведінки як належне. Хоча ще десятиліття тому за негативний, з точки зору людської моралі, вчинок можна було, як мінімум, прослухати довгу повчальну лекцію когось із свідків події.

Сьогодні усе кардинально змінилося. І навіть люди старших поколінь, які найбільше й ретельніше за інших стежать за нашою поведінкою, схоже, у відчаї опустили руки, бо не поспішають робити зауваження тим, хто поводиться неналежним чином. А що вже казати про інших. Адже, хоч як прикро про це говорити, найчастіше ми дотримуємося принципу "моя хата скраю" і обмежуємося роллю мовчазних спостерігачів.

Звичайно, враховуючи гіркий досвід багатьох людей, можна легко знайти собі виправдання: мовляв, коли сваряться двоє, винуватим завжди виявляється третій. Тобто той, хто мав необережність долучитися до суперечки. Так само і якщо зробити комусь зауваження, існує велика ймовірність почути на свою адресу багато не дуже приємних слів. Тож навіщо псувати собі настрій, коли все одно наше втручання нічого не змінить і лише завдасть зайвого клопоту і головного болю.

Хтозна, можливо, враховуючи це, і є сенс утримуватися від зауважень тим людям, поведінка яких гідна якщо не обурення, то принаймні нашого засудження. Однак все ж є ситуації, коли залишатися осторонь неприпустимо навіть тоді, коли можемо постраждати самі. Показовим прикладом є ситуація, свідком якої я став у переповненій приміській електричці.

Той, хто хоча б час від часу користується цим видом залізничного транспорту, знає, що кількагодинна поїздка в електричці, особливо влітку, - випробовування не з легких навіть для міцного чоловічого організму, не кажучи уже про жінок та дітей. Тим більше, що користуючись своєю силою, чимало представників сильної статі першими проштовхуються у вагон і встигають зайняти сидячі місця, а багатьом жінкам доводиться стояти.

Отже, типова ситуація: заповнена вщерть пасажирами електричка, брак кисню та поступове загострення емоцій. В якийсь момент одній жінці стало зле, і пасажирки, що стояли поруч, поспішили їй допомогти. Хтось пропонував воду, ну а хтось просто взяв її під руки, щоб вберегти від падіння. Крім того, багато жінок одразу почали порпатися у своїх сумочках, шукаючи валідол. Звичайно, не залишилися осторонь і чоловіки. Як наслідок, вагон наповнився басистими вигуками співчуття та щирого переживання. При цьому жодний представник сильної статі не поспішав поступитися своїм місцем. Так само, ніхто не поспішав робити їм зауваження.

Тим часом жінці стало ще гірше. Лише після цього у декого з пасажирів прокинулася совість і вони почали робити зауваження "сидячим" чоловікам. Але й після цього ніхто з них навіть не поворухнувся. Тож місцем зрештою довелося поступитися іншій жінці.

Погодьтеся, незважаючи на те, що цей випадок непоодинокий і подібне трапляється чи не кожного дня не лише в транспорті, а й за інших обставин, він дуже повчальний. Насамперед тому, що показує, наскільки небезпечною може бути людська байдужість.

Віктор МИРОНЕЦЬ