Батарейка: друг чи ворог?

Батарейка: друг чи ворог?

Якщо скласти список електроприладів і пристроїв, які працюють за допомогою батарейок та акумуляторів нестандартних типорозмірів, то швидко зрозуміємо, що перелічити їх навіть на пальцях обох рук навряд чи вдасться. Адже спектр застосування цих елементів живлення доволі широкий і не обмежується годинниками, телевізійними пультами, ліхтарями, фотоапаратами, іграшками та портативними радіоприймачами. Більше того, хімічні джерела струму за понад сотню років свого існування стали такими популярними, що донедавна займали чільне місце у списку найкращих друзів людини.

Однак, як кажуть, дружба – дружбою, а служба – службою. У процесі масової експлуатації з'ясувалося, що не утилізовані належним чином елементи живлення негативно впливають на навколишнє природне середовище, оскільки містять ртуть, кадмій, свинець, олово, цинк, нікель, магній та інші хімічні елементи і сполуки. За звичайних умов щільно закритий корпус уберігає нас від впливу схованих усередині батарейки речовин, але потрапляючи у відкритий ґрунт під впливом атмосферних чинників, зовнішня оболонка руйнується і вони випаровуються та вимиваються.

Підраховано, що одна пальчикова батарейка здатна забруднити 20 кв. м ґрунту. А якщо врахувати, що в середньому за рік в Україну ввозять 4,5 тис. т хімічних елементів живлення, то масштаби шкоди, завданої довкіллю відпрацьованими і бездумно викинутими батарейками та акумуляторами, неважко уявити.

Через нашу недбалість у масштабах України до атмосфери і ґрунтових вод за рік потрапляє понад 40 кг ртуті, 160 кг кадмію, 400 т кольорових металів, 260 т марганцевих сполук, 250 т натрієвих хлоридів, а також інші хімічні сполуки, які в агресивному хімічно-насиченому середовищі (на полігонах твердих побутових відходів) можуть вступати в різноманітні неконтрольовані реакції з не прогнозованим утворенням нових небезпечних сполук. Тож, як бачимо, недаремно на будь-якій пальчиковій батарейці, незалежно від країни виробництва, розміщено спеціальний знак-попередження про те, що її не можна викидати. Та, відверто кажучи, не всі звертають увагу на це, а якщо й бачать його, то ігнорують. Як наслідок, щоденно армія викинутих елементів живлення значно поповнюється.

Крім того, майже у кожного з нас є свій "стратегічний" запас відпрацьованих батарейок, зібраних в одному місці чи "розквартированих" по всьому будинку. Це теж небезпечно, бо з часом навіть без дії атмосферних факторів їх вміст може вирватися назовні й завдати шкоди здоров'ю. Хтозна, можливо, це і є причиною того, що не маючи альтернативи, багато людей прагнуть убезпечити себе найдоступнішим шляхом – винести відпрацьовані елементи живлення з дому разом з іншими побутовими відходами.

На жаль, на відміну від тих країн, у яких питаннями утилізації батарейок та акумуляторів займаються протягом кількох десятиліть, в Україні справа з мертвої точки зрушила не так давно, і ще рік-два тому, крім як на смітник, нести відпрацьовані хімічні елементи живлення просто не було куди. Але ця обставина не може бути виправданням безвідповідального ставлення до проблеми, бо завжди серед нас були ті, хто, попри відсутність можливості здати батарейки на утилізацію, не викидали, а навпаки, збирали їх, щоб коли вона з'явиться, зробити все належним чином.

Щоправда, зберігати теж потрібно правильно. Найкраще у спеціальному пластиковому контейнері, який легко виготовити з порожньої пляшки з-під мінеральної води. Можна скористатися й скляною банкою. Тару з батарейками потрібно герметично закрити і винести з будинку в гараж, підвал чи інше підсобне приміщення.

Хоч батарейки – зручне джерело електричної енергії, але щоб вони були ще й безпечними, слід засвоїти кілька важливих правил їх експлуатації. Зокрема, якщо не плануєте використовувати пристрій в найближчі два місяці, краще дістаньте з нього елементи живлення; завжди дотримуйтесь полярності; стежте, щоб діти не гралися ними і не намагайтеся самостійно продовжувати строк їх служби. Те, що батарейки можна підзарядити, поклавши на кілька годин в морозильну камеру, трохи пом'явши чи будь-яким іншим народним методом, – вигадки. Більше того, так робити небезпечно, бо пошкодивши корпус, отримаєте хімічний опік.

На жаль, у справі утилізації хімічних елементів живлення сьогодні склалася дивна ситуація. З одного боку, справа зрушила з місця і у багатьох містах, а подекуди й невеликих населених пунктах з'являються точки прийому відпрацьованих батарейок. З другого – це крапля в морі, бо, як правило, такі пункти відкривають переважно з ініціативи громадських екологічних організацій в рамках одноразових кількаденних акцій або небайдужих громадян, які встановлюють у під'їздах спеціальні контейнери, а потім передають їх вміст в офіційні місця збору чи особисто відправляють на Львівський державний завод "Аргентум", де віднедавна працює єдина в Україні лінія з переробки хімічних елементів живлення. До речі, саме з її появою екологи сподіваються на активізацію у справі появи повноцінної мережі пунктів прийому батарейок та акумуляторів.

Якщо ж не хочете чекати, доки такий пункт з'явиться неподалік вашого дому, скористайтеся Інтернетом. На багатьох сайтах громадських організацій та у соціальних мережах можна знайти інформацію, де у вашому або найближчому населеному пункті приймають хімічні елементи живлення, як їх правильно зберігати та використовувати.

Однак найголовніше – не поспішайте викидати батарейки. І це уже не прохання, а вимога часу.

Віктор МИРОНЕЦЬ