Правила існують для того, щоб їх порушувати

Правила та інструкції

"Правила існують для того, щоб їх порушувати", – легковажно заспокоюємо себе перед тим, як утнути якусь дурницю. І уже потім, часто з жалем, доходимо висновку, що їх усе ж таки придумали не безпідставно.

Хочемо того чи ні, різні правила та інструкції супроводжують нас трохи не на кожному кроці – правила дорожнього руху, протипожежної безпеки, поводження на воді, обслуговування покупців, написання документів, звернення громадян тощо. Керуємося певними нормами поведінки і тоді, коли, наприклад, вітаємося одне з одним чи поступаємося місцем у громадському транспорті людям старшого віку. Свої правила мають також спортивні змагання, різні конкурси і навіть дитячі ігри.

Говорити про різновиди правил, їх походження, зміст і сфери поширення можна довго, однак не саме знання їх для нас головне. Насправді важливий ще й сам факт їх існування, а також усвідомлення того, що без них, як не крути, не обійтися. І, хоч що б казали, про це знають усі.

Однак, незважаючи на знання, все одно у багатьох ситуаціях продовжуємо діяти за принципом: "Може, цього разу якось минеться". А якщо ні? Саме тоді й згадується мудре: "Сім разів відміряй і один – відріж", тобто перед прийняттям будь-якого рішення обов'язково потрібно думати про можливі наслідки. Крім того, після "розбору польотів" і підрахунку витрат на залагодження тієї чи іншої неприємної ситуації робимо невтішні, але очевидні висновки, що, наприклад, комплект зимової автомобільної "гуми" не такий уже й дорогий, попередження "Не притулятися!" чи "Прохід заборонено!" не позбавлені логіки, а відстань до найближчого пішохідного переходу була якихось 10 метрів.

Почасти наше нераціональне поводження й ігнорування деяких правил поведінки за певних обставин спробували пояснити британські вчені, які, провівши спеціальні дослідження, з'ясували, що заборони і табу "вмикають" у головному мозку людини "автоматику", що протистоїть негативним чинникам і змушує нас усе робити навпаки. Саме тому, за їхніми словами, люди часто намагаються ухилитися або порушити правила, причому навіть не усвідомлюючи це, оскільки процес відбувається підсвідомо. Разом із тим, під час досліджень було виявлено ще одну цікаву закономірність – прохання людина сприймає краще за накази. А раз так, то очевидно, що, приміром, у прохання "Будь ласка, не смітіть!" більше шансів бути виконаним, ніж у категоричного наказу "Не смітити!"

Не погодитися з цим твердженням важко, однак, будьмо чесними із собою, воно не може слугувати абсолютним виправданням наших негативних вчинків, бо, свідомі вони чи ні, їхні можливі наслідки можуть бути однаково кепськими. До того ж далеко не всі наші вчинки – наслідок імпульсивного й несвідомого вияву емоцій, і у нас майже завжди є право діяти на власний розсуд.

Звичайно, іноді різні правила, інструкції і норми поведінки, м'яко кажучи, втомлюють, а то й взагалі ускладнюють життя, однак користі від них все-таки більше, ніж шкоди. Тож перед тим як легковажно махнувши рукою, зважитися на необдуманий вчинок, не завадить подумати про всі можливі наслідки.

Віктор МИРОНЕЦЬ