Урок, оплачений сльозами

Урок, оплачений сльозами

Ця невигадана історія (мені її півроку тому розповіла сама героїня) багато в чому нагадує долю багатьох жінок, які потерпають від чоловіків-тиранів, але все одно терплять «заради дітей» або в надії, що колись усе зміниться на краще. У молодості вони мучаться біля таких чоловіків, не наважуючись розлучитися з ними, а коли діти виростають і стають на ноги, починати нове життя нелегко, бо роки вже «не ті».

Вже не молода і посивіла Марія жила звичайним життям, подібним до життя тисяч інших. Була хорошою дружиною, турботливою матір’ю і, наскільки можливо, намагалася стати доброю невісткою. Та свекруха чомусь одразу незлюбила її і постійно робила різні підступи, аби внести в молоду сім’ю зерна розбрату.

Стало легше, коли з чоловіком переїхали в інше село, і всевидюща свекруха вже не могла щоденно їй допікати. Ніби все налагодилося – народився син, а за три роки і донька. Чоловік менше дорікав тим, яка вона господиня, і, здавалося, став навіть краще до неї ставитися. Так і прожили у відносному мирі та злагоді чверть століття.

Біда постукала у двері їхнього дому незадовго до того, як їй мало виповнитися сорок сім років. Стало важко дихати, тож звернулася до лікарів. Їхній вирок – потрібна операція. Діватися нікуди – погодилась.

Реабілітаційний період мав тривати не менше трьох місяців, протягом яких їй заборонили надмірні фізичні навантаження. Та чоловік витримав лише місяць і почав допікати тим, що вона нічого не робить по господарству. Мусила братися до роботи. Як наслідок – ускладнення, нова операція і тривалий курс хіміотерапії. Однак цього разу через докори чоловіка почала поратися по господарству майже з перших днів після виписки з лікарні. А не стало сил працювати, чоловік вигнав з дому. І це тоді, коли їй так були потрібні його підтримка, турбота і розуміння! Знайшла прихисток нещасна жінка у доньки, яка й сама зі своєю родиною винаймає житло, бо власного поки що не має.

Погодьтеся, важко знайти слова, щоб описати той вир бурхливих емоцій, які виникають у наших душах і серцях, коли слухаємо такі розповіді. Разом з тим хочеться вірити, що почуте не забудеться і стане хорошим уроком-застереженням як для жінок, так і чоловіків.

Віктор Миронець.