Тварина – не іграшка

Тварина – не іграшка

Не секрет, що останнім часом, попри всі заходи щодо регуляції чисельності безпритульних тварин, бродячі собаки та здичавілі кішки й надалі продовжують тримати у напруженні жителів багатьох українських міст, селищ і сіл. Ми боїмося таких тварин. І не даремно, бо часом навіть оточений любов’ю та турботою домашній улюбленець може повести себе непередбачувано, то що вже казати про безпритульних тварин, позбавлених піклування і тому розлючених на людей. Їхню поведінку прорахувати взагалі неможливо.

Якщо глибше зануритися у суть проблеми, то стає зрозуміло, що головними винуватцями є ми самі. Точніше, колишні власники безпритульних тварин, оскільки всі вони колись мали домівку або ж є нащадками хатніх кішок та собак, викинутих на двір бездушними і цинічними господарями. Це зокрема підтверджує і факт стрімкого поповнення середовища бродячих тварин породистими особинами.

Не останню роль у цьому процесі відіграє і те, що нині стало модно тримати вдома пухнастих улюбленців, особливо кішок та собак. При цьому не всі, перед тим як наважитись це зробити, враховують, що навіть маленька тваринка потребує постійного догляду і турботи, не кажучи вже про особливості тієї чи іншої породи. Тож не дивно, що у деяких власників домашніх тварин й сліду не залишається від тієї, подібної до дитячої, щирої радості, коли вони вперше побачили і взяли на руки свого вихованця. На зміну позитивним почуттям дуже швидко приходить роздратування від того, що чотирилапий друг потребує більше уваги, ніж можуть йому дати, що потрібно за ним прибирати, рано вставати, аби встигнути вигуляти перед роботою, і купувати дорогий корм, бо пес, виявляється, гурман і не їсть об’їдки з хазяйського столу. Як наслідок, некомфортно почуваються і тварина, і її господар, якому до того ж дедалі частіше не дає спокою думка про те, щоб позбутися свого вихованця. А оскільки пес, як то кажуть, розміром із теля і навряд чи хтось захоче його забрати, то простіше вигнати тварину на вулицю.

На жаль, серед нас трапляються ті, хто твердо переконаний, що, оскільки людина посідає найвищий щабель еволюції, то має право розпоряджатися життям і долею братів наших менших на свій розсуд. Але це – хибна думка, адже, як зауважив герой відомого твору французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері Маленький Принц, ми відповідаємо за тих, кого приручили. Тому якщо ви не готові до відповідальності, краще взагалі не заводити у своєму домі тварин. Вони ж бо не іграшка, яку, награвшись, можна викинути.

Віктор Миронець.