За маму, за тата, за бабусю…

За маму, за тата, за бабусю…

Щоб себе добре почувати, потрібно, зокрема, ситно їсти. Принаймні така думка поширена серед дорослих людей. Однак діти мають свої погляди на життя і часто не розуміють, навіщо вживання їжі перетворювати на культ – сніданок, обід, вечеря, адже їсти тоді, коли хочеться, набагато приємніше. Ми ж, не дуже переймаючись думкою своїх синів та доньок, починаємо нервувати, коли вони відмовляються з’їсти бодай кілька ложок «за маму, за тата, за бабусю» і ще за десяток родичів.

Насправді у таких випадках не слід панікувати і намагатися всіма правдами і неправдами примусити дитину попоїсти. Справа в тому, що, як зауважують досвідчені лікарі-педіатри, дитячий організм автоматично налаштований на збалансоване харчування. Відчуття голоду – вроджений інстинкт, тому рано чи пізно дитина захоче їсти і попросить вас про це. Тому не потрібно бігати за малюком з ложкою тоді, коли, на вашу думку, настав час погодувати його. Краще перенесіть цю процедуру на кілька годин. Адже причини відмови від їжі можуть бути різними, а головне – найчастіше вони не є ознакою того, що дитина захворіла. Спочатку спробуйте з’ясувати витоки такої поведінки, а уже потім наполягайте на своєму.

Наприклад, свого часу наша донька відмовлялася від вечері лише тому, що їй було нецікаво і нудно сидіти за столом з нами і слухати дорослі розмови. Їй набагато цікавіше було гратися з їжею – пускати уявні кораблики у тарілці з супом або будувати гори та копати тунелі у картопляному пюре. І це при тому, що в дитячому садочку вона, за словами вихователя, їсть дуже гарно без жодних претензій.

Вмовляли та забавляли її, як тільки могли, але нічого не допомагало, і, зрештою, коли нам з дружиною набридло це протистояння, дозволили доньці не їсти. Спочатку складалося враження, що ми програли битву за їжу, і здалися, однак згодом зрозуміли – перемога таки  за нами. Чому? Просто через годину-другу донька сама просила дати їй того «несмачного» супу, котлету чи пюре, яке вона «не любить». Таким чином, і вона була ситою, і наші нерви цілими.

Якщо ваша дитина здорова, рухлива, активна, але відмовляється від домашньої вечері, спробуйте зробити так, як ми. Хтозна, можливо, вам теж таким чином вдасться вирішити проблему.

Віктор Миронець.
Фото Ріни Ловко.