Незабутній уїк-енд або пікнік на двох

Незабутній уїк-енд або пікнік на двох

Вчора удвох з донькою поїхали на закриття другого сезону АРТ-Пікніка Слави Фролової і… провели неймовірно хороший день.

Спочатку Ангеліна власноруч створила мультфільм, потім ми поласували велетенським гамбургером, затим донька знову поринула у творчий процес і взяла участь у зйомках патріотичного кліпу. У перервах між дублями ми насолодилися смачними цукерками ручної роботи. Знову зйомка, після якої з юними акторами весело гралися фантастично позитивні хлопці і дівчата із Kidswill. Новий кадр і нарешті фінальна зйомка. Якраз, коли камера наближалася до того місця, де стояла Ангеліна, вона раптом побачила щось, у той момент для неї цікавіше, ніж кіно, і вийшла з кадру. Що ж, можливо, так і треба, бо їй ще, очевидно, зарано ставати кіноактрисою.

Після невдалого старту акторської кар’єри, ми наїлися полуничного морозива і запили його теплим чаєм, термос з яким нам наша мама завбачливо підсунула у рюкзак. Зігрівшись таким чином, пішли далі шукати пригод і таки дуже швидко їх знайшли. Акурат за 10 павільйоном відбувалося якесь танцювальне дійство. Дівчата-учасниці заходу, позуючи перед фотокамерами, намагалися синхронно повторювати певні рухи. Кинувши на них недовірливий погляд професійної танцівниці, на подив усіх присутніх, донька з ходу повторила усі жести і, з гордо піднятою головою почимчикувала далі.

Ближче до вечора стало холодніше, тож, аби зігрітися почали грати в хованки. Награвшись досхочу та запустивши кілька саморобних корабликів у бурні води фонтану, знову пішли їсти цукерки ручної роботи. Причому мої ноги вперто відмовлялися ходити. Враховуючи це, надів на обличчя мученицьку міну і запропонував закругляти нашу вилазку. Не допомогло. Донька категорично відмовила, і ми ще півтори години досліджували територію АРТ-Пікніка.

Коли ж нарешті у Ангеліни розрядилися акумулятори, мені було великодушно дозволено взяти Її Величність на руки, щоб нарешті вирушити до дому. Наостанок прихопили з собою трохи пророчого печива. Мені, до речі, було передвіщено, що, цитую: «ваші бажання збудуться». Правда, кількість таких бажань невідомі оракули не уточнили, але, гадаю, нічого страшного не трапиться і від мене не убуде, якщо побажаю, аби наступний, третій, сезон АРТ-Пікніка стартував без жодних проблем. Бо хоч вчора страшенно втомився, такі моменти та відчуття кортить переживати знову й знову.

Віктор Миронець.