«Делікатні» запитання

«Делікатні» запитання

Питання статевого виховання наших дітей останнім часом набуває дедалі більшої актуальності. І відбувається це зокрема через акселерацію, що прискорила статеве дозрівання підростаючого покоління, великий потік різноманітної як позитивної, так і негативної інформації з цієї тематики та природну дитячу допитливість. Уже в дошкільному віці син чи донька можуть запитати, звідки беруться діти, а тому хочемо цього чи ні, від розмови на цю тему ми нікуди подітися не можемо.

Однак часто батьки припускаються типової помилки, вважаючи, що статеве виховання – це лише відповідь на запитання суто фізіологічного характеру. Насправді ж це поняття значно ширше і передбачає, зокрема, потребу формування у дітей з раннього віку ідеалу хлопчика і дівчинки, чоловіка і жінки. Словом, саме підготовка дітей до виконання у майбутньому подружніх та батьківських обов’язків і є головною метою статевого виховання.

На жаль, не всі батьки це усвідомлюють, тому діти нерідко чують від них відповідь: «Підростеш – дізнаєшся», яка не задовольняє, а лише підігріває цікавість до цієї теми. Таємничість завжди приваблює, і дитина не заспокоїться, доки не дізнається правду, почасти сумнівну, непристойну і подану в цинічній формі. «Доброзичливців» і джерел інформації дуже багато, а тому краще, щоб дитина вперше почула про це від батьків. Звичайно, це не означає, що їй у ранньому віці потрібно описувати сам процес народження дітей (на все свій час), але певні елементарні поняття про свою статеву належність діти уже повинні знати.

Щоправда, поспішати розмовляти з дитиною на «дорослі теми» теж не варто. За словами більшості спеціалістів, робити це потрібно, коли тема її справді цікавить і вона запитує про це. У такому разі ухилятися від відповіді не слід. А щоб дитина вас зрозуміла, важливо розмовляти з нею на її мові, тобто доступно і зрозуміло розповісти про серйозні речі. Адже від того, наскільки вдалими будуть ці перші пояснення, залежатиме подальше світосприйняття дитини. Більше того, якщо батьки не лякатимуться дитячих запитань, чесно і толерантно відповідатимуть на них, відбуватиметься постійний контакт з дитиною і, як наслідок, вона довірятиме їхнім порадам, буде завжди радитися з ними.

Статеве виховання у родині починається зі спостережень за взаєминами батьків і їхнього ставлення до дітей. І якщо батько хлопчика грубо поводиться з матір’ю, то ніякі розумні аргументи не доведуть сину в майбутньому, що в основі шлюбу повинні бути любов і повага. А якщо батьки дівчинки не приділятимуть їй належної уваги, більше займаючись її братиком, може статися, що вона у майбутньому недолюблюватиме чоловіків, бо вважатиме, що їм легше реалізуватися в житті. Тому повсякчас потрібно пам’ятати про власний приклад.

Популярна серед старших поколінь версія про «капусту та лелеку» уже давно не відповідає вимогам часу, тож готуватися до запитань на статеві теми потрібно заздалегідь. І не треба боятися – вони насправді не такі складні, якими здаються на перший погляд. Адже як свого часу зауважив Оскар Уайльд: «Непристойних запитань не існує – існують непристойні відповіді».

Віктор Миронець.

Художник Николай Крутиков http://krutikof.blogspot.com