ЇЇ Величність Жінка

ЇЇ Величність Жінка

Хто і коли вперше розділив чоловіків та жінок на сильну і слабку половини людства, напевно, уже не знає ніхто. І якщо, скажімо, тисячу років тому таке твердження було більш-менш справедливим, то сьогодні воно не витримує критики. Адже сучасна жінка здатна одночасно бути і дбайливою мамою, і люблячою дружиною, і успішним підприємцем. Вона кохає і кохана, завжди красива і бажана, водночас беззахисна і сильна, довірлива і мудра, покірна і, без сумніву, владарка чоловічого життя.

Так уже повелося, що з часу занепаду матріархату жінкам було відведено лише роль обслуговування сімейного вогнища і виховання дітей, а чоловіки нарешті стали центральними та головними фігурами. Принаймні вони самі в це щиро вірили, бо насправді жінка не була б жінкою, якби не змогла із цієї ситуації знайти вихід. Недарма у народі кажуть: «Чоловік – то голова, а жінка – шия. Куди захоче, туди й поверне». Тож хоч як би ми, чоловіки, себе любили, а без своєї ніжної половинки життя уявити важко.

Це яскраво підтверджує історія людства. Якщо до неї пильніше придивитися, то неодмінно помітимо, що у тіні майже усіх великих імператорів, славетних полководців та відважних героїв завжди стояла жінка. Більше того, іноді жінки навіть відкрито виходили на перші ролі. Наприклад, свята рівноапостольна княгиня Ольга – перша і єдина жінка, яка зуміла зайняти великокняжий престол і тривалий час успішно керувати Київською державою. Або королева й регентша Франції Анна Ярославна.

Серед славетних українських жінок не можна не згадати і доньку рогатинського священика Настю Лісовську, більше відому як Роксолана, котра стала не просто коханою дружиною падишаха Османської імперії Сулеймана Пишного, а і його першою порадницею у державних справах.

Історичні документи також свідчать, що дружини заможних козаків та полкової старшини під час тривалої відсутності чоловіків брали на себе велике і складне військове господарство і керували простими козаками. Ще більші сімейні та господарські клопоти лягали на плечі простих жінок. І хоча вони залишилися поза історичними документами, однак відобразились у народній творчості.

Звичайно, не всім судилося стати королевою чи княжною, але і без цього мають жінки велике щастя і Божу ласку дарувати нове життя. А яке ще інше слово може звучати красивіше, мелодійніше, ласкавіше і рідніше, ніж просте і водночас глибоке за змістом «Мама»? Це слово увібрало в себе сутність усього світу і, без перебільшення, стало синонімом поняття «життя».

Чи можна не любити жінку? Напевно – ні. Адже вона прекрасна і душею, і тілом, і своїми вчинками. Вона дає нам життя, створює та оберігає домашній затишок, дарує силу та наснагу. Вона – мрія, таємниця і загадка. Вона просто жінка – мати, дружина та дочка.

Віктор Миронець