Підкорити Місяць

Підкорити Місяць

Кажуть, що чужі діти ростуть швидше, ніж свої. Головним чином нам так здається, бо ми їх рідше бачимо, от помічаємо навіть найменші зміни в поведінці і зовнішності. Однак наші сини та дочки теж, як кажуть, не пасуть задніх і з кожним днем усе більше пізнають світ. Здавалося б, ще не так давно вони тільки навчилися ходити і говорити, а тут уже і школа не за горами. І хоч так буває лише в казках, насправді вони ростуть не по дням, а по годинам. Придивіться пильніше до своїх малолітніх дітей, і ви обов’язково помітите, що сьогодні, у час стрімкого розвитку науково-технічного прогресу, вони краще за нас пристосовані до життя. Наприклад, моїй донечці Ангеліні лише п’ять років, а вона уже самостійно вміє не лише вмикати комп’ютер, а й також заходити в Інтернет, шукати там потрібний сайт з мультфільмами, обирати в меню відповідний розділ і вмикати вибраний мультфільм. Звичайно, цей сайт збережений в закладках, що значно полегшує їй роботу, але сам факт такої обізнаності вражає. До того ж її цьому ніхто не навчав і вона сама, уважно спостерігаючи за нами, наловчилася усе робити.

Можливо, для когось це не є великим досягненням (хтозна, може, у п’ять років усі діти добре знають комп’ютер), але враховуючи те, що у цьому віці я (та й зрештою і більшість з нас) нічого, крім як ламати іграшки, не вмів, погодьтеся, мені, як батьку, є чим пишатися.

Свого часу, американський астронавт Ніл Амстронг, який першим із людей ступив на Місяць, сказав, що хоч «це маленький крок для людини, але великий стрибок для людства». Так от наші діти кожного дня дають нам привід радіти за них. І нехай їхні досягнення здаються незначними, насправді це не так, і вони повсякденно підкорюють свій власний Місяць.

Віктор Миронець