Вчора біля входу на одну із станцій київського метрополітену у мене мала відбутися важлива зустріч. Але так сталося, що я невірно розрахував час і приїхав туди майже на годину раніше. Тож довелося трохи чекати. Хтозна, можливо, це чекання було б нудним, однак мені пощастило – неподалік молодий хлопець своєю, без перебільшення, віртуозною грою на гітарі та чудовим співом зробив довгі хвилини чекання неймовірно цікавими. Судячи з того, як він віддавався справі, я одразу зробив для себе, переконаний правильний, висновок – хлопець співав не так для того, щоб заробити трохи грошей, як для власного задоволення. Пісні незабутнього Володимира Івасюка «Мила моя», «Тільки раз цвіте любов», «Я піду в далекі гори», «Ангел», гурту Плач Єремії - «Лиш вона», «Ти втретє цього літа зацвітеш», «Коли до губ твоїх…», Другої ріки - «П’ю з твоїх долонь» збурили душу настільки, що здавалося опинився в зовсім іншому вимірі. А потім була «Така, як ти одна на все життя» Океану Ельзи.
Те як звучала пісня у виконанні хлопця було чимось фантастичним. Думаю, якби Святослав Вакарчук у цей момент стояв поруч, то неодмінно сказав би мені, що це найкращий переспів його пісні. Але Святослава там не було, тож довелося самостійно робити припущення про це. Зізнаюся чесно, пісня мене просто порвала, а коли зазвучали перші акорди приспіву, очі підступно зволожились і по щоці прокотилася солона сльоза. У цей момент я думав лише про одну єдину і Богом дану мені людину. Ті, хто мене добре знає, здогадаються про кого я говорю. Так що, Танюша, якщо ти читаєш цей пост, знай я тебе безмежно кохаю і вважаю однією на все життя.
Хоч як дивно це звучить, отямився лише тоді коли хлопець доспівав пісню. Потім настала тиша, оскільки вуличний музикант уже збирався йти, а там, де він стояв розташувалась весела компанія із двох дівчат і двох юнаків з гітарами. Що ж, подумав я, послухаю нову музику. Та рівень виконання і репертуар нових виконавців, порівняно з попереднім, був набагато нижчим. Не скажу, що співали хлопці геть погано, але вони намагалися імітувати голос і тембр звучання виконавців, чиї пісні переспівували. А це, як на мене завідомо хибний підхід. А ще вони співали російською. Одразу скажу, що я не противник російської мови. Більше того, так склалися обставини, що повсякденно нею мені доводиться розмовляти більше, ніж українською. Однак після такого проникливого й наповненого непідробними почуттями виконання українських пісень, російські уже звучали не так яскраво, а навпаки якось буденно і шаблонно. Навіть актуальна сьогодні, з огляду на події останнього часу, пісня Віктора Цоя «Перемен» через недолуге виконання, не викликала жодних емоцій.
Звичайно, можна списати усе на кустарне виконання і низький професійний рівень виконавців. За даних обставин певною мірою це дійсно так. Однак, погодьтеся, не можна не враховувати також те, що українську мову не даремно називають солов’їною. Так само, як і недаремно уже давно весь світ вважає її наймелодійнішою після італійської мовою на землі. І я безмежно вдячний незнайомому молодому вуличному музиканту за те, що він своїм співом уже вкотре це підтвердив. А ще, що, сам того не знаючи, він значно підсилив рівень мого патріотизму. Я – УКРАЇНЕЦЬ! І Я ПИШАЮСЬ ЦИМ!
Те як звучала пісня у виконанні хлопця було чимось фантастичним. Думаю, якби Святослав Вакарчук у цей момент стояв поруч, то неодмінно сказав би мені, що це найкращий переспів його пісні. Але Святослава там не було, тож довелося самостійно робити припущення про це. Зізнаюся чесно, пісня мене просто порвала, а коли зазвучали перші акорди приспіву, очі підступно зволожились і по щоці прокотилася солона сльоза. У цей момент я думав лише про одну єдину і Богом дану мені людину. Ті, хто мене добре знає, здогадаються про кого я говорю. Так що, Танюша, якщо ти читаєш цей пост, знай я тебе безмежно кохаю і вважаю однією на все життя.
Хоч як дивно це звучить, отямився лише тоді коли хлопець доспівав пісню. Потім настала тиша, оскільки вуличний музикант уже збирався йти, а там, де він стояв розташувалась весела компанія із двох дівчат і двох юнаків з гітарами. Що ж, подумав я, послухаю нову музику. Та рівень виконання і репертуар нових виконавців, порівняно з попереднім, був набагато нижчим. Не скажу, що співали хлопці геть погано, але вони намагалися імітувати голос і тембр звучання виконавців, чиї пісні переспівували. А це, як на мене завідомо хибний підхід. А ще вони співали російською. Одразу скажу, що я не противник російської мови. Більше того, так склалися обставини, що повсякденно нею мені доводиться розмовляти більше, ніж українською. Однак після такого проникливого й наповненого непідробними почуттями виконання українських пісень, російські уже звучали не так яскраво, а навпаки якось буденно і шаблонно. Навіть актуальна сьогодні, з огляду на події останнього часу, пісня Віктора Цоя «Перемен» через недолуге виконання, не викликала жодних емоцій.
Звичайно, можна списати усе на кустарне виконання і низький професійний рівень виконавців. За даних обставин певною мірою це дійсно так. Однак, погодьтеся, не можна не враховувати також те, що українську мову не даремно називають солов’їною. Так само, як і недаремно уже давно весь світ вважає її наймелодійнішою після італійської мовою на землі. І я безмежно вдячний незнайомому молодому вуличному музиканту за те, що він своїм співом уже вкотре це підтвердив. А ще, що, сам того не знаючи, він значно підсилив рівень мого патріотизму. Я – УКРАЇНЕЦЬ! І Я ПИШАЮСЬ ЦИМ!
Комментариев нет:
Отправить комментарий