Герої нашого часу

Герої нашого часу

Напевно, кожен, незалежно від віку, статі та соціального статусу, має одного чи навіть кількох кумирів – людей, якими захоплюємося, беремо приклад і хочемо бути схожими на них. І не обов'язково це мусять бути відомі полководці, державні діячі, співаки, актори, спортсмени чи будь-які інші публічні особистості. Часто справжні герої живуть поруч, але ми їх не помічаємо. Та й не всі вчинки вважаємо героїчними.

Кажуть, герої були потрібні завжди – в часи давно зниклих древніх цивілізацій, у період темного середньовіччя та буремного і багатого на події ХХ століття. Потрібні вони й у наш час. Затребувані будуть також і в майбутньому. А все тому, що саме завдяки видатним особам людство рухається вперед. Вони своїм прикладом надихають інших на благородні вчинки, спонукають розвиватися, мріяти, прагнути стати кращими. Щоправда, це стосується не всіх, бо й герої бувають різними – позитивними й негативними, відомими і невідомими, а головне – справжніми та штучними. Причому, від останніх шкоди значно більше, ніж користі.

Хоч як прикро про це говорити, але, на жаль, останнім часом штучних стало занадто багато. І не тому, що бракує мужніх, цілеспрямованих людей, поведінка яких варта наслідування. Просто справжні герої не шукають слави. Вони не хизуються перед фото- і відеокамерами, їм не потрібна увага і всенародне визнання, а якщо журналістам й вдається умовити їх на інтерв'ю, то зазвичай соромляться і ніяковіють.

Нагороди вони теж приймають неохоче, вважаючи, що вже отримали найголовнішу – неймовірні відчуття задоволення від здійсненого. Така унікальна суміш почуттів виникає лише тоді, коли допоміг врятувати чиєсь життя або зробив будь-яку іншу добру і важливу справу. Їх важко описати простими словами, тому якщо хочете їх пізнати і дозволяє здоров'я, спробуйте стати, скажімо, донором крові, особливо для дитячої лікарні. Повірте, ви здобудете більше, ніж віддасте. А ще – дивитиметеся на світ зовсім іншими очима.

Тож хто вони – справжні герої нашого часу? Відповідь на це запитання складна і водночас проста. Бо, хоч кожен із нас по-своєму розуміє поняття «героїзм», загалом усі сприймаємо цю рису характеру насамперед як готовність до дій в нестандартних і критичних ситуаціях.

Крім того, лише мужні люди ніколи не покладаються на долю і наполегливо рухаються вперед, навіть коли обставини хочуть їх зламати. Іншими словами, герої – це ті з нас, чиї вчинки свідчать про те, що вони, як кажуть, недаремно живуть на білому світі.

Саме тому героями сміливо можна вважати батьків, які у наш нелегкий час зважуються створювати багатодітні родини, усиновлювачів, інвалідів, які, звалося б, найбільше обділені життям, але попри це, своїм прикладом засвідчують, що сила духу може творити просто неймовірні речі, та звичайно всіх тих, хто не відвертається від чужих проблем та бід, допомагаючи іншим за покликом душі, а не задля визнання чи нагороди.

Придивіться також до наших матерів. Доки були малими, вони завжди, незважаючи на втому чи недугу, найпізніше лягали спати й найраніше прокидалися, щоб приготувати нам сніданок та чистий одяг. Коли ж стали дорослими, маємо власні родини та дітей, наші неньки, як і раніше, за звичкою, притаманною лише люблячому материнському серцю, обмежують себе в багатьох речах, щоб заощадити і «скласти дітям хоч якусь копійчину». Невже це не героїзм? Ще й який!

Героями, як відомо, не народжуються, а стають. І кожному з нас бодай раз у житті випадає нагода проявити свої найкращі риси. Головне – не прогавити цей шанс. При цьому зважте на те, що не потрібно чекати можливості врятувати світ, бо навіть знявши з дерева неслухняне кошеня, ви одразу станете справжнім героєм для дітвори зі всієї округи.

Віктор Миронець