ДОБРО НАВЗАЄМ

ДОБРО НАВЗАЄМ

Вважається, що переважна більшість вітчизняних або, як ще кажуть у народі, наших мультфільмів розрахована на дитячу аудиторію, хоча насправді вони можуть багато чому навчити і дорослих. Пригадаймо, зокрема, відомий мультиплікаційний фільм «Просто так», герої якого по черзі дарують один одному красивий букет польових квітів, нічого при цьому не вимагаючи навзаєм. Він переконує у тому, що добро завжди має бути безкорисливим.

На жаль, ця проста істина часто забувається. Більше того, ще у Стародавньому Римі існувала приказка: «Даю, щоб ти мені дав». Іншими словами, якщо хтось зробив добро, то у відповідь потрібно відплатити за це, і часом навіть більше, ніж отримали.

Звичайно, за щось хороше обов'язково потрібно віддячити. Цей принцип, який іноді ще називають «правилом вдячності», існує уже багато поколінь і закарбувався у нашій свідомості майже на генетичному рівні. Пригадаймо для прикладу хоча б одвічне: «Нехай добро воздасться сторицею». Однак насправді не все так просто, як здається на перший погляд. І, головним чином, через те, що дуже часто «правило вдячності» використовують для досягнення корисливих цілей.

Тих, хто так чинить, можна назвати лялькарями, адже вміло смикаючи за «ниточки» наших почуття обов'язку і вдячності, вони можуть будь-кого змусити зробити те, що їм потрібно. Запитаєте як? Дуже просто – спочатку роблять вам невеличку послугу, а опісля просять зробити щось для них. Розрахунок тут простий – якщо людині зробили щось хороше і приємне, вона навряд чи зможе відмовити. Хтозна, можливо, саме через це нам інколи доводиться виконувати чужі прохання не тому, що цього бажаємо самі, а тому, що комусь чимось зобов'язані.

До речі, цим методом дуже часто користуються представники різних релігійних сект. Не цураються його і деякі продавці на ринках, які пропонуючи нам безкоштовно скуштувати свою продукцію, сподіваються викликати психологічне зобов'язання купити той чи інший продукт із вдячності за виявлену люб'язність.

Подібне відбувається й під час торгу за ціну. Для цього, як правило, ціну на товар завищують, і продавець у процесі дискусії з потенційним покупцем поступово її знижує до певного рівня. При цьому вираз обличчя у нього стає таким, ніби він залишається без останнього, хоча насправді нижче прибуткового для себе рівня ціну ніколи не зменшить. У свою чергу, бачачи таку жертовність, ми врешті-решт купуємо товар, бо якось нечесно не відповісти на таку великодушну поступку.

Корисливі люди, для яких добрі справи – лише спосіб отримати особисті вигоди, можуть трапитися будь-де і навіть входити до близького оточення. Тому потрібно бути надзвичайно уважними та обачними, спілкуючись із ними, пам'ятаючи при цьому, що справжня доброта – безкорислива і ніколи не вимагає нічого навзаєм.

Віктор МИРОНЕЦЬ