Любіть Україну

Любіть Україну

Батьківщину і батьків, які подарували життя, не вибирають – це аксіома. Так було і буде завжди. І хоча кожен із нас вкладає свій зміст у поняття "рідна земля", для більшості людей вона починається з отчого дому. З того місця, де нас із любов'ю та надією чекають і куди повсякчас лине наша душа.

І хоч би куди закинула доля, у яких далеких світах довелося побувати, нас завжди тягне додому. Недарма кажуть, що дома й стіни допомагають, а на Батьківщині і повітря інше. Ті, кому випало побувати на чужині, знають ціну цим словам і підтвердять, що жодні чудеса світу не зрівняються з красою рідного краю.

Блакитне небо, ясні зорі, зелені ліси, повноводні ріки, пишні сади, щедрі ниви... Навіть сонце, яке у своїх теплих обіймах зігріває увесь світ, і величний Чумацький Шлях, що не одне століття вказував нашим дідам-прадідам дорогу в неосяжних таврійських степах, якщо дивитися на них з батьківського обійстя, здаються зовсім не такими, як деінде, в інших краях. А скільки сил додається, коли йдеш тихою рідною вулицею, яка більше нагадує море вишневого, абрикосового чи яблуневого цвіту...

У рідному краї все особливе, найгарніше і найсмачніше. Яблука з батьківського саду, налиті життєдайною силою і дбайливо зібрані у плетений кошик, так і просяться, щоб їх скуштували. Достиглі сливи красуються у сонячному промінні і ніби змагаються із "золотими" абрикосами на здобуття звання найкрасивішого фруктового дерева. А малина, вишні, агрус... Що ж, бджоли сусіда діда Івана, як завжди, трудяться на славу – всі садки навколо рясніють добротним урожаєм. Та й мед вони теж смачний збирають, такого в магазині не купиш.

Рідний край... Земля легендарних і героїчних подій, невичерпне джерело краси світу і бездонний колодязь людської мудрості, наснаги і життєдайної сили. Рідний край... Його не можна не любити. А любити, в першу чергу означає дбати, поважати і не бути байдужим до його подальшої долі, яка залежить винятково від кожного з нас.

Тому, як заповідав нам незабутній Володимир Сосюра, любімо Україну "всім серцем своїм і всіма своїми ділами", бо кому ж, як не нам, захищати, оберігати і примножувати багатства рідного краю?

Віктор Миронець