Метод «зеленої ручки»

Метод «зеленої ручки»

Як правило, по завершенні кожної важливої справи проводять так званий розбір польотів і за потреби – роботу над помилками. Але зосереджуючи увагу на них, ми часто не помічаємо здобутків.

Подібне відбувається також із нашими дітьми у школі. Однак якщо рівень психологічної стійкості старшокласників дає їм змогу не так болісно сприймати зауваження педагогів, то для учнів молодших класів кожне виділення у зошиті червоною пастою помилок перетворюється на маленьку трагедію. Звичайно, без цього не обійтися, адже школа потрібна насамперед для того, щоб навчати, а перевірка знань з допомогою оцінок – найкращий індикатор рівня їх засвоєння учнями. Тож маємо замкнене коло, розірвати яке за бажанням не так уже і важко.

Існує кілька способів виховати в учнів адекватне ставлення до помилок, аби запобігти в майбутньому зникненню у них бажання вчитися. Та найкраще зарекомендував себе відносно новий метод «зеленої ручки», який навчає зосереджуватися на успіхах. Причому педагоги-новатори рекомендують застосовувати його також й у не пов’язаних з освітою сферах життя.

Винайшла цей метод і першою випробувала його на практиці автор блогу про виховання дітей та мама Тетяна Іванко. Коли настав час тренувати перед школою руку доньки для письма, вона вирішила не підкреслювати червоною ручкою неправильне, як це роблять у початковій школі, а навпаки - виділяла зеленою найкраще написані букви. Дівчинці це дуже сподобалось, тож після виконання завдання завжди запитувала, яка літера красивіша, і дуже раділа, коли мама обводила її із обов’язковим коментарем: «Ідеально!»

Отже, як бачимо, загострення уваги дитини на помилках – не такий ефективний метод контролю, як здається на перший погляд. Хочемо того чи ні, але у нашій пам’яті закарбовується насамперед виділене, тож учні в такому разі запам’ятовують неправильне. В результаті постійне усвідомлення невдач не сприяє підвищенню самооцінки і віри у власні сили. Але якщо цю особливість людської свідомості використовувати, підкреслюючи правильне, то діти відчуватимуть зовсім інші емоції та інакше сприйматимуть навчальний процес. Більше того, підсвідомо вони прагнутимуть повторити хороший результат, тобто матимуть іншу внутрішню мотивацію – не бажання уникнути в майбутньому помилок, а прагнення зробити все добре.

До речі, звичка підсвідомо виділяти червоним недоліки, погане та неправильне, яку отримуємо ще в дитинстві, – одна з головних причин того, чому є люди, незадоволені своїм життям, навіть якщо воно склалося вдало. Саме тому важливо застосовувати метод «зеленої ручки» також й у стосунках із дітьми. Насамперед роблячи їм менше зауважень за виконане не так, хоч би як нам того хотілося (вони ж бо старалися, а це вже добре), і більше хвалячи за якісно зроблену роботу.

Віктор Миронець.

Фото автора.