Виховання працею

Виховання працею

Свого часу видатний педагог Василь Сухомлинський зауважив, що уже в дитинстві, а тим більше в отроцтві та юності, кожен учень повинен мати улюблену навчальну дисципліну, улюблену працю, проявляти індивідуальні нахили та здібності й розвивати їх. Ніби нічого складного у вихованні дітей працею немає – лише показати їм, як виконувати ту чи іншу роботу.

Але цього замало, бо насамперед потрібно вчити отримувати від праці задоволення. Так, зокрема, вважає завідувач Школи народних ремесел Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді МОНМС України Валерій Федоров, який розробив і використовує на практиці власну методику трудового виховання учнів.

Головний принцип роботи Валерія Євгеновича полягає у дотриманні традиційності, адже, як зауважує педагог, усе інноваційне у навчанні – це, по-суті, забуте старе. Тож навіщо втрачати час і знову винаходити колесо, коли можна звернутися до досвіду наших дідів-прадідів, котрі вважали, що будь-яку корисну справу треба робити так, аби відчувати від того задоволення.

Діти, особливо на перших заняттях, часто соромляться свого невміння і бояться невдачі. Саме тому Валерій Федоров радить учителям кожен урок починати усмішкою і підбадьоренням. «Потрібно бути надзвичайно обережним, щоб випадково необдуманою дією чи словом не відбити в учня охоту до праці або навчання», – застерігає він. Так само і критика, без якої в навчальному процесі не обійтися, повинна мати форму підказки, а не осуду.

Заняття народними ремеслами, як-от плетінням чи теслярством, сприяє розвитку моторики рук, посидючості та уваги. Крім того, батьки часто відводять дітей на такі гуртки й факультативи, аби у майбутньому вони вміли, як кажуть, цвях правильно забити, обмежуючи свої очікування лише цим. Однак досвід багаторічної роботи школи ремесел показує, що можливості позитивного впливу на учнів занять майже безмежні. Зокрема вони допомагають поліпшити успішність у засвоєнні шкільної програми. Спрацьовує психологія: учень прислухається до порад того, чия думка для нього авторитетна. Адже часто, коли мама чи тато говорять про важливість освіти, діти пропускають це повз вуха. Інша справа – наставник гуртка. Наприклад, ненав’язливо зауваживши, що учень, який вміє робити такі чудові речі з дерева, соломи чи лози, напевне добре навчається у школі, він стимулюватиме дитину до покращення успішності. Чому? Головним чином через відсутність примусу та тиску і в результаті переконання учня, що це його власне рішення. Але, додає педагог, і цього замало, бо потім, коли оцінки покращаться, треба закріпити результат, похвалити дитину, обов’язково наголосивши, що ви у своєму вихованцеві ніколи не сумнівалися.

Існує багато методик та підходів до так званого трудового виховання, які зазвичай кожен педагог і батьки трактують та застосовують на практиці по-своєму. Однак Валерій Федоров переконаний, що вагомих успіхів у цій царині може досягти лише наставник, який щиро вірить у свого учня і його здібності.

Віктор Миронець.

Фото автора.