То м’ясо – шкідливе?

То м’ясо – шкідливе?

Суспільство давно поділилося на два великих табори: прихильників вегетаріанства і тих, хто не поспішає відмовлятися від вживання м’яса. Але, схоже, останнім таки доведеться бодай частково відкоригувати свої гастрономічні вподобання, оскільки нещодавно Всесвітня організація охорони здоров’я повідомила без перебільшення сенсаційну новину про включення червоного м’яса та продуктів його переробки до числа канцерогенів.

Зробити цей важливий крок ВООЗ спонукали результати майже 800 досліджень, проведених Міжнародним агентством із вивчення раку, який є структурним підрозділом організації. Зокрема, за словами вчених, споживання 50 г обробленого червоного м’яса (наприклад, сосисок, шинки, бекону, консервів) на 18% підвищує ризик захворіти на рак кишечнику, підшлункової залози або товстої кишки. Водночас м’ясо з високим вмістом білка міоглобіну, яке в сирому вигляді має червоний відтінок (яловичина, баранина, ягнятина, свинина, конина тощо), внесли до списку продуктів, що «ймовірно» підвищують такий ризик.

Як і варто було очікувати, гучна заява ВООЗ спричинила неоднозначну реакцію у наукових колах, бізнес-середовищі та серед споживачів, найактивніші з яких уже розгорнули у соціальних мережах кампанію на підтримку улюблених продуктів. Головний аргумент противників рішення полягає у тому, що, на їхню думку, автори дослідження проігнорували харчову цінність м’яса та користь його помірного споживання.

Дехто, враховуючи, що у статусі небезпечних, а потім знову корисних і навпаки, вже побувало чимало продуктів, навіть звинувачує ВООЗ в упередженості, мовляв, подібні рішення, як правило, з’являються не просто так. Яскравим прикладом, за словами тих, хто підтримує цю думку, може слугувати боротьба з холестерином, світового масштабу наступ на який закінчився заявою вчених, що, виявляється, деякі його види можуть бути корисними, бо містять незамінні для людини полінасичені кислоти.

Звичайно, об’єктивно проводити подібні дослідження важко, й оприлюднення результатів завжди породжує додаткові запитання. Тож потрібен час, аби вивчити та осмислити нову інформацію. Зрештою, обов’язково має відбутися всебічне обговорення на міжнародних конференціях і ми, напевно, почуємо ще не одну заяву вчених із цього приводу. Однак не забуваймо й про те, що диму без вогню не буває, а отже, нехтувати рекомендаціями такої організації, як ВООЗ, не варто.

Віктор Миронець.

Фото: http://gattocicovablog.it