Історії «за кадром»
«Я завжди любила історію «за кадром» – невдалі дублі
фільмів,
підготовка в роботі великих важливих проектів, життя за
кулісами театру…
В цьому найцінніші моменти, найправдивіші вчинки,
оголені почуття – в цьому історія моїх улюблених закладів,
про які мені хочеться розказати».
Тетяна Чернега,
«Рецепторами міста»
Хочемо того чи
ні, але шалений ритм життя, особливо у великих мегаполісах, змушує постійно
поспішати, щоб встигнути одночасно побувати хоча б мінімум у двох місцях. Адже
сьогодні стало нормою намагатися встигнути за день зробити стільки, скільки ще
якихось десять років тому нормальні люди робили за тиждень. Звичайно, з одного
боку це – добре, бо чим більше трудишся, тим швидше досягаєш успіху. А от з
іншого…
Ми можемо кілька
років прожити у будинку, не знаючи, що за його рогом знаходиться затишне
кафе, в якому печуть найсмачніші у світі круасани, а наш сусід – оперний
співак. Так само, не знаємо, що якби, йдучи на роботу або з роботи, бодай раз
наважились «зрізати» шлях через затишні дворики, то натрапили б на квітковий
магазинчик, в якому ще й смачною кавою пригощають. Іншими словами, за щоденною
метушнею пропускаємо багато цікавого, красивого, корисного. Та, на щастя, є
люди, які вміють помічати те, чого зазвичай інші не бачать: в буденному –
святкове, в брудному – чисте, в захмареному – сонячне. А, на превелике щастя, є
ще й серед них такі, яким кортить розказати про побачене іншим, аби зробити нас
добрішими, радіснішими, щасливішими.
Неймовірно талановита Тетяна Чернега належить саме до когорти останніх. Її завжди цікаві пости у Facebook читає багато людей, а нещодавно вона
створила власний блог «Рецепторами міста» (www.reseptoramumista.wordpress.com), в якому писатиме історію «за кадром»
наших улюблених «смачних» місць – від ідеї до перших результатів роботи. Однак,
як зауважує Таня, її блог не для гурманів, а насамперед для тих, хто поціновує
естетичні заклади, в яких їжа є просто однією з тих складових, які роблять їх
особливими і довершеними.
Окремо треба сказати про самі публікації. На безмежних просторах Інтернету
ви сьогодні навряд чи знайдете щось подібне, адже автор блогу бережно нанизує
слова на нитку сюжету і створює неповторне намисто тексту, який читається дуже
легко. Та найголовніше – відчувається, що кожне слово пройшло крізь душу. І це
– не дивно, адже статті Тетяни Чернеги завжди – добрі, світлі, щирі і
неперевершені. По-іншому вона писати не вміє, як і, зрештою, не вміє халтурити.
Віктор Миронець.
Фото із сторінки
Тетяни Чернеги
у Facebook.
Комментариев нет:
Отправить комментарий