Великий Божий дар

Великий Божий дар

Я уже писав трохи раніше, що на початку осені мені знову довелося «вперше» переступити шкільний поріг, щоправда цього разу у статусі батька чарівної першокласниці.

Як і всі батьки першокласників, ми з дружиною теж занепокоєно очікували реакції доньки на зміну звичного розпорядку дня, нові навантаження, розлуку з друзями із дитсадка, необхідність виконувати домашні завдання та уважно слухати вчителя під час занять. На щастя, всі тривоги виявилися марними, оскільки з адаптацією до першого класу у нашої учениці не виникло проблем.

Більше того, з першого навчального дня вона майже завжди із задоволенням і хорошим настроєм поспішає на уроки, а коли забираємо додому, невтомно щебече про те, що нового відбулося у її шкільному житті. При цьому весь час згадує свою вчительку Тетяну Леонідівну та вихователя групи продовженого дня Оксану Василівну, які за потреби, зауважує донька, також і до бібліотеки можуть завести, і косичку допоможуть заплести, і в настільну гру на перерві пограти.

Від Дня знань минув місяць. За цей час емоції вщухли, і ми остаточно впевнилися – нам дійсно пощастило з педагогами, які найближчі чотири роки навчатимуть доньку. А ще – тепер точно знаємо, що бути учителем – це справжній Божий дар.

Віктор Миронець.

Фото Тетяни Миронець.