За одним столом

За одним столом

Якщо уважно читати класиків, то в їхніх творах можна помітити багато цікавих закономірностей, притаманних українським родинам. Зокрема те, що споживання їжі завжди відбувалося за участі всіх членів сім’ї. Не будучи дипломованими психологами, наші діди-прадіди добре розуміли, що саме спільні сніданки, обіди та вечері позитивно впливають на родинні стосунки.

На жаль, сьогодні тенденція протилежна – люди, які живуть в одній квартирі чи будинку, лише зрідка, а то й майже ніколи не збираються за столом разом. Цьому є пояснення – шалений ритм життя, постійна зайнятість на роботі, прагнення будь-що досягнути життєвого успіху майже не залишають вільного часу для спілкування з рідними і близькими людьми. От і виходить, що в гонитві за матеріальним втрачаємо духовне. Точніше, не втрачаємо, а під тиском панівних у сучасному суспільстві течій і тенденцій підсвідомо підмінюємо справжні цінності псевдоважливими.

Тому тим, у кого є сім’я та діти, варто пам’ятати, що першочергова мета – не в тому, щоб стати найбагатшим чи перетворитися на годувальника для родини, з якою майже не бачишся, а в створенні здорового родинного мікроклімату.

Звісно, матеріальне забезпечення рідних посідає не останнє місце у нашому житті, однак саме спільне дозвілля має бути серед пріоритетів. Наші рідні й близькі повинні бути впевненими: хоч ми боремося за успіх, основне місце у нашому житті займають саме вони.

Спільне споживання їжі допоможе зміцнити стосунки в родині, бо збираючись за одним столом, усі відчуватимуть особливу атмосферу. Родинна трапеза дає змогу побачити всіх разом, не поспішаючи поспілкуватися в невимушеній обстановці.

Тож у кожній сім’ї має бути правило: накрити стіл, зібратися за ним і повечеряти. Якщо це не можливо зробити в робочі дні, то можна запровадити його у вихідні. Головне – не шукати виправдань, які б дали змогу членам родини нехтувати сімейним обідом або вечерею.

Віктор Миронець.