Вони й справді надихають

В нинішньому році стартував другий сезон Арт-пікніка. І знову на прес-конференції, слухаючи Славу Фролову та членів її команди, відчув той самий, але уже в рази потужніший потік позитивної енергії. А це значить, що на відвідувачів АПСФ чекає багато нових незабутніх вражень. Це звучатиме банально, але я ледь втримався від бажання зірватися із свого місця для того, щоб міцно-міцно обняти Славу та її кураторів і тихо, щоб ніхто сторонній не чув, шепнути усім їм "Дякую... Дякую за те, що ви робите... Дякую за те, що після відвідування АПСФ у моєї п’ятирічної доньки очі світилися щастям..." Але я стримався. Тільки от не знаю, чи, на жаль, чи, на щастя. Хтозна, можливо, став би зіркою ютюбу. Та, як кажуть, після бою руками не розмахують, і мені залишається довести задумане до кінця, але уже без обнімань. Тож дякую вам артпікніківці за все, а перше за те, що ви у нас є.
Віктор Миронець.
Фото Катерини Гнатюк.
PS. Безпосередньо про відкриття Арт-пікніка детально розповім у наступних
постах.
Комментариев нет:
Отправить комментарий