Життя – як пазл

Життя – як пазл

Якщо порівнювати наше життя з пазлом, то по-справжньому закоханих двох людей можна сміливо назвати його першими і найважливішими елементами. Адже саме з цього світлого почуття народжується майбутня родина. А все у житті, як відомо, починається з неї.

І от нарешті відлунав довгожданий марш Мендельсона, і закохані серця з’єднались, щоб разом складати свій неповторний пазл життя. Поволі, не поспішаючи, елемент за елементом. Спочатку нібито ця справа ладиться легко, але з часом стає все важче і важче вставляти елементи на призначені для них місця. Чому? Головним чином через те, що кожен із нас дивиться на світ своїми очима.

Такою уже є людська сутність, що ми все намагаємось переробити на свій лад, часом «забуваючи» про думку інших. Словом, «є дві точки зору – моя і неправильна». Так само у сімейному житті зустрічаються люди, які сприймають власну родину не такою, яка вона є, а такою, якою, на їхню думку, повинна бути. І якщо хтось із членів родини вважає інакше, то його обов’язково намагаються спрямувати у «правильне» русло, змінити і перевиховати.

Однак така поведінка – прямий шлях до непорозумінь і конфліктів, бо, як правило, ті, від кого домагаються змін, аж ніяк не хочуть бути глиною, з якої можна зліпити все, що завгодно. У них є свої переконання, уявлення і погляди на життя та сімейні цінності. Вони починають опиратися і, як наслідок, виникає реальна загроза сімейному благополуччю.

Помічено, що у відповідь на вимоги змінитися партнер може поступатися, атакувати у відповідь або просто уникати стосунків. Більш поступливий у подружжі вдає, що ніяких відмінностей немає, і пристосовується до своєї другої половинки. Та якщо ми не виявляємо відкрито свої почуття і потреби або робимо вигляд, що не помічаємо їх, це не означає, що вони десь зникають. Тому в поступливій душі поволі накопичується образа, яка рано чи пізно може спричинити конфлікт або порушити душевну рівновагу.

Намагання вплинути на партнера може породити також агресію та протидію. Члени такого подружжя, як правило, витрачають основні сили і час на те, щоб змусити одне одного робити все так, як вважають за потрібне, а висловлення почуттів перетворюють на взаємні звинувачення та доведення своєї правоти.

Ще інші, відчуваючи свою безпорадність, просто відсторонюються, змінюють тему розмови, вмикають телевізор, починають займатися своїми справами, або на деякий час ідуть з дому.

Ці основні способи поведінки у конфліктній ситуації – непродуктивні і лише сприяють накопиченню агресивних почуттів. Тому краще використовувати стратегію компромісу і співробітництва.

Будьте уважними і толерантними до думок своєї другої половини, сприймайте її такою, яка вона є. Адже відмінності у поглядах – не трагедія, а цілком природне явище, і не слід їх перетворювати на сімейні війни.

Віктор Миронець.