Дивовижна планета Земля

Дивовижна планета Земля

Нашу планету можна охарактеризувати по-різному, однак усі твердження все одно виллються у простий і водночас об'ємний за смисловим навантаженням епітет – унікальна. Причому вони справедливі як у прямому, так і переносному значенні, бо, попри всі досягнення науково-технічного прогресу, пояснення і розуміння багатьох природних процесів та явищ, Земна куля й досі продовжує нас дивувати.

Уже те, що екосистема і багатющі ресурси Землі роблять її домом для понад 6 мільярдів людей, говорить за себе. Крім того, не забуваймо також про щедре розмаїття нерукотворних шедеврів, створених протягом мільйонів років еволюції копіткою і наполегливою працею природи – величні гори і каньйони, повноводні річки і водоспади, загадкові ліси і безкраї степи.

Зрештою, невже це не диво, що на річці Рейн є місцевість, де луна повторює слово двадцять разів, а на території Алжиру – озеро, воду з якого можна використовувати замість чорнил? До найвеличніших чудес світу, безсумнівно, належить і масивне природне утворення з кам'яних «труб» на острові Кунашир в Охотському морі, завивання вітру в яких навдивовижу схоже на звучання органу.

Із спостережень та досліджень геологів, природознавців, метеорологів і навіть астрономів про Землю можна дізнатися багато й інших цікавих речей. Зокрема з'ясовано, що весна настає із швидкістю приблизно 50 кілометрів на добу, в природі існує близько 1330 різних видів води, а у січні і лютому наша планета уповільнює свою ходу, а потім знову відновлює звичний рух. Не менш цікавим є і те, що, наприклад, в озері Байкал могло б поміститися 94 Азовських моря, Північний полюс тепліший за Південний, а гроза в Єгипті, згідно зі спостереженнями, буває лише раз на 200 років, тоді як на Гавайських островах є гора, над якою дощ іде 350 днів на рік.

Разом із тим, не становить таємниці і тривожна інформація про обмежені запаси прісної води, парниковий ефект і виснаження земних ресурсів, які впродовж усієї своєї історії люди використовували для забезпечення власного добробуту та розвитку. І, можливо, це було б не так страшно, якби не одне «але» – увесь цей час ми брали у природи, нічого не даючи їй навзаєм. Тому закономірно, що внаслідок нещадної експлуатації планети (по-іншому нашу поведінку назвати не можна) постала реальна загроза масштабної екологічної катастрофи, знищення і зникнення усіх тих чудес природи, які, на щастя, поки що нас радують, захоплюють і приваблюють.

Звичайно, не можна сказати, що ми особисто причетні до забруднення повітря і води, знищення лісів і родючих ґрунтів. Мовляв, планету нещадно експлуатують інші, тож нехай вони й рятують Землю. Але хоч це твердження певною мірою і справедливе, воно аж ніяк не звільняє кожного з нас від особистої відповідальності, оскільки все це робиться, хай навіть кимсь іншим, щоб у наших оселях було тепло і світло, щоб ми мали їжу, могли за лічені години долати на автомобілях сотні кілометрів і користувалися іншими благами цивілізації.

А раз так, то принцип: «Моя хата скраю» тут уже не спрацьовує, бо порятунок планети починається з оселі кожного з нас, з економії електроенергії та води, підтримання чистоти у власному подвір’ї, селі, селищі, місті.

Віктор МИРОНЕЦЬ.