…Та гості нашого міста
Не секрет, що в
столиці і великих містах існує більше можливостей реалізувати свої таланти і
здібності, ніж десь на периферії. От і їдуть туди вихідці з невеликих населених
пунктів у пошуках кращої долі. Офіційно таких людей називають «гостями міста»,
неофіційно – «провінціалами».
Поняття
«провінційність» існує не одну сотню років і, що цікаво, ніколи воно не було
суто географічним, бо залежить, насамперед, від рівня культури, самосвідомості
і самодостатності кожної людини. Адже, погодьтеся, можна усе життя прожити в
столиці і бути добровільним заручником стін власного помешкання, жодного разу
не побувати у театрі і красу свого міста споглядати на екрані телевізора. А
можна навпаки живучи у невеликому містечку чи навіть у селі бути активною
людиною з широким кругозором чи митцем, творами якого захоплюються далеко за
межами України. Словом, було б бажання, а усе інше, як кажуть, додасться.
Звичайно, не усім
дано писати вірші, малювати прекрасні картини і створювати музичні шедеври,
однак, будьте певні, у вас теж є свої таланти, оскільки навіть
комунікабельність та уміння знаходити спільну мову із своїм оточенням можна
сміливо назвати Божим даром. Не кажучи уже про інші людські чесноти.
Саме тому, якщо
вас назвуть провінціалом, не поспішайте брати сказане близько до серця.
По-перше, самодостатню і духовно багату людину навряд чи турбуватиме звідки ви
приїхали, і вона вас так не назве. Як правило, на вищу сходинку від інших себе
ставлять особи із часто безпідставно завищеною самооцінкою. По-друге, більшість
видатних письменників, музикантів, вчених та відомих громадських діячів вихідці
з провінції. І хоч є багато різних думок, які намагаються пояснити цей факт,
майже усі вони стверджують, що життя на периферії ліпше стимулює людину до
самоствердження і боротьби за краще місце під сонцем.
Звичайно, як і з
будь-якого іншого правила, тут теж існують винятки і народження в провінції,
так само як і у великому місті чи столиці, зовсім не гарантує успіху, якщо до
його досягнення не докласти бодай мінімум зусиль.
Віктор Миронець.
Комментариев нет:
Отправить комментарий