Запізнення як норма

Запізнення як норма

У студентів є неписане правило: якщо протягом 15 хвилин викладач не прийшов на лекцію, то можна спокійно йти займатися власними справами, не побоюючись негативних наслідків цього вчинку. На жаль, у всіх інших життєвих ситуаціях запізнення не завжди минає безслідно як для того, хто затримується, так і того, хто очікує.

Запізнення неодмінно означає елементарну неповагу до нас, нашого часу та роботи. І варто визнати, попри всю категоричність, у цьому є зерно істини, оскільки кожен із нас, призначаючи зустріч, завжди відштовхується насамперед від наявного вільного часового проміжку. Тож коли хтось запізнюється, це автоматично впливає на всі подальші наші плани. А це, погодьтеся, аж ніяк не додає хорошого настрою.

Однак перед тим як гніватися на того, хто запізнюється, і думати про нього, м’яко кажучи, щось нехороше, заодно згадуючи «незлим тихим словом» увесь його рід, потрібно зважити на те, що у житті бувають різні ситуації, і запізнюватися можна з не залежних від нас причин. А раз так, то про неповагу, несерйозність і безвідповідальність можна говорити лише тоді, коли людина мала можливість і не попередила про це. В усіх інших випадках потрібно проявляти розуміння, адже сьогодні ми чекаємо, а завтра може статися так, що чекатимуть нас. Зрештою, якщо вривається терпець, можна самому зателефонувати і, прояснивши ситуацію, скорегувати свої подальші плани, а то й взагалі відмовитися від зустрічі.

Існує думка, що потрібно різними способами уникати спілкування з тими людьми, запізнення для яких не виняток, а – норма життя. Звичайно, так для нас воно було б набагато краще, однак насправді це не завжди  просто зробити. Адже виконання службових обов’язків може вимагати тісної співпраці з не пунктуальними людьми або ж вони можуть бути нашими родичами чи друзями. Тож, напевно, за подібних обставин найдоцільніше користуватися нехитрим, однак напрочуд дієвим способом – призначати їм зустріч на 10–15 хвилин раніше зручного для нас часу. Як кажуть, усе геніальне – просто.

До речі, цей метод так само корисний і для тих, хто має проблеми з пунктуальністю, щоправда, у цьому разі потрібно переводити стрілки годинника на кілька хвилин вперед. Створивши таким чином для себе певний запас часу, ви неодмінно здобудете репутацію точної і відповідальної людини.

У свою чергу, намагаючись завжди бути пунктуальними, до чужих запізнень потрібно ставитися дещо по-філософськи. Відомо ж бо, що нічого у нашому житті не відбувається просто так, і все має свою причину та наслідки. Тому, очікуючи на когось, обов’язково потрібно озирнутися навколо себе, бо хтозна – можливо, доля не просто так затримала нас на цьому місці і саме у цей час.

Віктор Миронець.